Їхали в Титусівку на акт вандалізму, а виявилося, що стався цивільно-правовий делікт

• В Титусівці діти-підлітки розбили мармурову плиту на братській могилі з прізвищами загиблих у Другій світові війні. Про це нас повідомив голова первинної організації Титусівської ради ветеранів Петро Нікітюк. Коли ми приїхали на місце події, там вже були батьки одного з трьох підлітків.

Розмовляючи з Артемом, так звати одного з підлітків, що був у тій компанії, склалося враження, що в його діях не було злого умислу. Його батьки зобов’язалися відновити розбиту плиту і компенсувати завдані збитки.

Батько хлопця зробив заміри не пошкодженої плити. Його дружина переписала всі прізвища жертв фашизму з плити. Голова сімейства ще раз оглянув цілу плиту і сказав дружині: «Вже як робити, то робити. Треба буде укріпити і другу плиту. Тому що низом вона вже відстала від основи, а зверху ще тримається на чесному слові».

Батьки Артема завершили проєктування і хотіли вже їхати по своїх справах та навідався до покаліченого пам’ятника голова організації ветеранів Федір Кропива. Йому не сподобалось, що діти зруйнували пам’ятку історії і разом з тим йому сподобалася позиція батьків, що не вигороджують сина. 

— Що зробите, коли у теперішніх дітей вихователь ні мама, ні тато, ні школа, а мобілка. Мобілка — їх вихователь. Весь негатив вони звідти беруть, —  каже голова організації ветеранів, — Було хлопців троє, а винен один, так не буде. Цим питанням будуть займатися правоохоронні органи і думаю, що вони дадуть правову оцінку всім причетним.

Голова первинної організації ветеранів Титусівки Петро Нікітюк розповів, що біля пам’ятника діти часто бешкетують. Один одного підсаджують і вилазять на постамент воїна верхи і навіть мочаться з нього.  Артем звинувачення відкинув і сказав: чого-чого, а цього він не робив, а хто таке робив — йому не відомо.

Петро розповів, у пам’ятнику втілений житель Титусівки, його двоюрідний брат, який пішов на війну у 18 років.

— Опікуюся пам’ятником не тому, що то мій брат, а тому, що це пам’ятка історії. Бачите, автомат у нього без диску,  диск діти відламали. Опікуюся я ним як тільки у 1985 році його поставили. На відкриття десь в Латвії замовили 49 троянд. Це зараз у нас всякі рослини є, а тоді треба було замовити. Замовили рівно стільки, скільки прізвищ на плитах. Так на третій день всі 49 троянд вкрали, —  каже Петро Нікітюк.

 До розмови підключається Федір Кропива.

— Те, що тут прибрано і чисто — то Петра заслуга. Тут нічого не було. З загорожею допоміг Геннадій Садовий. Він дав тисячу гривень на паркан. Дав тисячу, коли гривня була на плаву, а тисяча мала велику ціну. З тої пори все фарбує і наводить тут лад Петро. Якби діти не бешкетували, то за пам’ятник у Титусівці можна було не хвилюватися.

— Діти всі біля пам’ятника, бо іншого для них нічого немає, Є футбольне поле, є майданчик та туди вони не йдуть. Добре, що хоч косар допомагає. От вже треба обкосити, —  каже Петро Нікітюк. Поговорили, де в громаді пам’ятники не доглядаються і вирішили, що треба зробити виїзд по всіх селах громади.

По приїзду в Козятин зайшли до знайомого юриста. Розповіли про суть справи з дитячим вандалізмом без злого умислу. Юрист дістав літературу і перекваліфікував вандалізм  на дитячі пустощі. Зачитав, як воно кваліфікується з юридичної точки зору.

— «Вандалізм без злого умислу» — це оксюморон, оскільки класичний вандалізм за визначенням є навмисним знищенням або пошкодженням майна. Однак в юридичній та життєвій практиці під цим терміном розуміють необережне псування майна, шкоду через незнання або дії без мети нашкодити.

Відповідальність у такому разі переходить у цивільно-правову площину: винуватець має відшкодувати завдані збитки (оплатити ремонт, реставрацію чи купівлю нової речі).       

Компенсація завданих збитків, а не покарання правопорушника, — сказав юрист.  

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.