«Коли Філарет побачив фотографії, то дуже здивувався з чого ми храм зробили»

• Першого жовтня відзначають одне з найбільш шанованих свят в Україні — свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, Покрови. Цього дня з особливою урочистістю відбуваються богослужіння у храмах. Ми пішли до храму Покрови Пресвятої Богородиці, де настоятель отець Василь.

На Покрову отець Василь правив не один. Підтримати його прийшов благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії настоятель храму святого пророка Іллі отець Роман. Священики в супроводі церковного хору довго співали церковні Гімни на честь Пресвятої Богородиці та просили у неї милості та захисту для наших воїнів в «Молитві за Україну».

На кінець богослужіння священики вийшли до парафіян храму.

Першим мав слово отець Роман. Він детально розповів про події, які сталися у 910 році та Богоявлення у Константинополі, де за переказами, Богородиця накрила вірян своїм омофором (покровом), захистивши менше військо від їх ворогів. Це диво врятувало місто від нападників і стало символом Божого заступництва та опіки над віруючими.

Потім святі угодники Божі стали розповідати людям те, що вони бачили. Люди зраділи і зрозуміли, що свята Богородиця приходила і разом з ними зверталася до всемилостивого Бога про заступництво, милосердя, захисту від ворогів які їх оточили. І коли на другий день маленьке військо, яке ще було в місті почуло це, піднялися духом і взявши зброю, приступили до захисту міста. І побачили, що море, яке ще недавно було тихим і спокійним піднялося великими хвилями і стало розбивати те вороже військо. — — Так Богородиця змилосердилась над військом, яке людей захищає. А цю велику подію ми святкуємо і величаємо у цьому святому храмі, — так завершив проповідь отець Роман і додав, якби всі люди поклалися на силу Бога. — Якщо попросили пресвятої Богородиці, щоб вона накрила Україну своїм омофором від усякого зла, то я певен, що війна закінчилася б на другий день. Але, на жаль, людина терпить поразку у вірі. Наше українське військо стоїть і бореться. Ми говоримо, що проти великого війська потрібно чимось захищатися. Так наших воїнів менше, але вони борються з ворогом своїми талантами і вміннями. А це зброя Божа. Бог дає людині талант. Багаточисельне російське військо, якого боявся весь світ, потерпає від наших не дуже озброєних хлопців. Тим самим Господь ще раз показує, щоб ми зупинилися, стряхнулися від гріха, в якому знаходимося, укріпилися у вірі до істинного Бога, а не на матеріальні речі цього світу. 

Наостанок отець Роман привітав прихожан зі святом і побажав, щоб свята Покрова зберегла наших мужніх захисників.

— Куди ворог зайшов, він зруйнував все. Завдяки нашим хлопцям захисникам і захисницям, на Покрову ми і їхнє свято святкуємо, ми сьогодні живі, здорові, радісні, веселі, приходимо, дякуємо, молимося, вклоняємося і за те ми повинні нашим воїнам бути вдячні, — казав отець Василь, — Ми повинні всякими силами допомагати нашим воїнам. Бо якщо ми не будемо допомагати нашим воїнам, то завтра прийде москаль і нам доведеться його годувати. То ліпше годувати своїх і жити в мирі і злагоді ніж боятися і не мати кусочка хліба.Тому я завжди наголошую, що кусочок від себе треба відтягнути і дати воїну чи допомогти волонтеру, щоб ми далі жили благополучно у мирі й злагоді. Тому я дякую тим першим людям, які мене підтримали, тому що спочатку нічого не було: ні хору, ні дяка. 

Пригадав отець Василь, як він фотографії храму показав Філарету.

 — То він так здивувався, що ми з котельні такий храм зробили. Але ми пройшли ту дуже важку дорогу і за все те важке Господь дає нам нагороду. Сьогодні ми маємо цей прекрасний храм. Звичайно, за цих 20 років я планував більше зробити, щоб храм був кращим і більш комфортніший, але на все воля Божа. Слава Богу ми маємо де помолитися, бо повірте мені, там, на сході, наші храми розбиті і люди не мають де прихилити ні коліна, ні серце, ні душу. Ще раз вітаю всіх з святом Покрови Божої матері, а вона нехай нас, наших воїнів і неньку Україну накриє від зла своїм чесним омофором.

Церковний хор разом з священиками заспівали «Многії літа». Парафіяни привітали отця Романа зі святом святого преподобного Романа Солодкоспівця, а отця Василя привітали зі святом Покрови. Отець Василь згадував, що коли він будував храм, не було ні хору, ні дяка. Зараз є хор, який хочеться слухати, а самі парафіяни кажуть, що спів їхнього хору дає осмислити почуте та єднатися з Богом.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.