У Білопіллі відзначили подвійне свято. Слухали пісень, їли коровай, катали дітей і вірили в ЗСУ

• Щорічно у день Святих апостолів Петра і Павла, мешканці села Білопілля відзначають День села. Цю чудову традицію білопільчани не змінюють і під час війни. Як було і що робили на храмове свято білопільчани у нашій розповіді.

Скільки точно Білопіллю років — не відомо. Засноване воно у 1675 році, хоча перші згадки про нього були раніше. Краєзнавці стверджують, що у 1626 році в Білопіллі вже існував дерев’яний костел святого Антонія. Тож історія Білопілля може нараховувати більше 400 років. Так воно чи не так — нехай про це говорять історики. Але щороку білопільчани День села відзначають на свято Петра і Павла.

Ранок неділі, 29 червня, розпочався зі святкового богослужіння у храмі св.Петра та Павла, де отець Іван провів молитву за мир в Україні та щоб наші воїни поверталися додому з перемогою живими і здоровими.

Після обіду святкування було продовжено біля музею хліба. Там було проведено мистецький захід на підтримку ЗСУ під назвою «Тобі, мій воїне, і шана і подяка».

Зазвучали фанфари і на сцену вийшли чарівні ведучі Людмила та Влада. 

— Чи для щастя треба багато?..

Колись, мрії були зіркові…

А сьогодні: була би хата,

а у хаті всі здорові

— Щоби квітло пшеничне поле

і хліба всі заколосились…

Щоб війни не було ніколи…

Щоб сирени не завивали.

І ракети не рвали небо…

— Щоб живими з війни вертались.

І нічого більше не треба…

— У цій страшній війні золотими літерами навіки впишуться імена тих, хто більше ніколи не побачить рідний дім, — і ведучі стали зачитувати імена загиблих воїнів. Загиблих воїнів громади і всіх, хто загинув за Україну, пом’янули хвилиною мовчання.

Юрій Харманюк виконав пісню «Коли закінчиться війна». Юрія змінила на сцені дружина загиблого офіцера, волонтер Валентина Лугова. А дружина земляка- захисника Юля Уперчук виконала пісню «У нашому серці».

Продовжили концертну програму вокальний ансамбль «Селищаночка» піснею «Плакала, ридала» та ансамблю «Суцвіття» з Вернигородку. Вони виконали пісні «Моє село» та «Ой, там на тім вигоні». Жіночі ансамблі змінив на сцені золотий голос Володимир Афанасьєв.

Після цього ведучі запросили на сцену селищного голову Олександра Амонса, старосту Білопільського старостату Марину Плащовату, незмінного волонтера в поїздках на передову Миколу Гунчака та великого друга серед волонтерів Володимира Шашкова.

Селищний голова привітав земляків і став говорити про наших захисників, які не дивлячись ні на що стояли, стоять і будуть стояти і захищати терени нашої держави. Давати по зубам більшому, сильнішому, тому, що ми українці. Тому, що наша армія найсильніша у світі і її підтримує найкращий народ у світі. Тому, що нашу армію підтримують найкращі діти у світі і це українці.

— Сьогодні від щирого серця хочу побажати вам усім, щоб у кожній хаті на столі був хліб. Щоб кожна хата наповнювалася дзвінкими дитячими голосами і щоб у кожну хату прийшов довгоочікуваний мир, обов’язково з перемогою. Віримо в Збройні Сили України і підтримуємо їх. І Богом дана нам земля буде вільна. Слава Україні! Слава нації! Україна понад усе! З Україною в серці, — так завершив свій виступ селищний голова.

Марина Плащовата відзначила, що це для громади особливий день.

— Наш День села у день престольного свята Петра і Павла. Цей день особливий тим, що це день духовного піднесення, віри, єднання, вдячності Богу і тим, хто захищає нас щодня. Музей хліба, де ми проводимо наш благодійний захід, є візитівкою нашого села, нашої громади, нашої області, — казала пані Марина. В кінці свого виступу вона подякувала громаді, всім підприємцям, хто долучився до заходу тому що захід має благодійний характер — допомоги ЗСУ і купити дрони для наших захисників.

Після виступів Миколи Гунчака та Володимира Шашкова за українськими традиціями гостей свята привітали короваєм.

В цей же час дівчата в національних костюмах розносили порізаний коровай солом’яними рядами імпровізованої глядацької зали, де зручно вмостилися любителі концертної програми.

Згадали і про школярів, які зараз на канікулах. Для них дитячий вокальний ансамбль «Зорепад» виконав пісню «Канікули». 

До послуг дітей на святі були механічний автопарк, гра у шахи, фотозони

та майстер класи від Юлії Козаченко та Валентини Васько. Залюбки дітей частували на польовій кухні, де апетитно пахла смачна юшка та «солдацька каша» від Степана Роїка та Ірини Волинець. Ще з середини концертної програми дітей стали катати байкери. 

А на сцену ведучі запросили волонтерів: капелана Ірину Колісник, сестер Ольгу Пирогову та Катерину з «Міцного тилу», волонтерів Кашперівської гімназії, «Білопільських павучків», що плетуть сітки більше року без зупинки. Як зазначила автор заходу Олена Шамро якби всі їхні сітки з’єднати в одну, то це була б сітка від Білопілля до Козятина і саме з ними щодень співпрацюють дівчата з волонтерської організації «Родина».

Волонтерів привітали короваєм, грамотами та музичним вітанням від ансамблю «Суцвіття», співачки Юлії Копус та танцювального колективу «Джерельце». 

Концертна програма ще довго тривала. В результаті чого зібрали 27 тисяч щедрих донатів, плюс три тисячі внесли в скарбничкуу збору байкери. 

Із заключним словом звернулася до присутніх директор будинку культури і художній керівник благодійного заходу Олена Шамро.

— Дякуємо працівникам Музею за чудове місце проведення заходу. Дякуємо кожному артисту за емоції, за прекрасні майстер-класи. Дякуємо кожному глядачеві за донати, адже малих донатів не буває. Це була не просто мистецька подія, це була зустріч з нами, які ми були до війни, спогад про мир, надія на мир і віра у ЗСУ. Дякуємо вам, наші Титани за можливість жити, вірити, надіятись. Слава Україні, Слава Збройним Силам України!, — сказала вона

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.