У Гурівцях відкрили пам’ятні знаки жертвам репресій та Тихіну Хилюку

• У Гурівцях відкрили пам’ятні знаки жертвам сталінських репресій та хорунжому Тихіну Хилюку.
• Планували відкрити пам’ятники на День жертв політичних репресій та не виходило в родин реабілітованих зібратися.
• і от 9-го червня це сталося.

Відкрили пам’ятні знаки гурівчани своїм землякам у самому мальовничому місці села. З одного боку, пам’ятка архітектури — храм, з іншого — ще одна гордість гурівчан — ставок. Серед присутніх на відкритті пам’ятників були керівництво Глуховецької громади, Непедівського старостату, ініціативна група, активісти, які займалися пошуком інформації та родини репресованих гурівчан. Мітинг відкриття пам’ятних знаків тривав близько години і за цю годину з допомогою ведучих мітингу гурівчани і гості села пройшлися від давніх часів до сьогодення, згадавши і війну з московією.

Освятив пам’ятні знаки благочинний Вінницько- Барської епархії митрофорний протоієрей Валерій Кушнір. З чого почалися пошукові роботи і встановлення пам’ятних знаків нам розповіла староста села Галина Корніюк.

— Ідея втановити пам’ятники репресованим гурівчанам і хорунжому Тихіну Хилюку виношувалася не один день. Ще у 2015 році піднімалося це питання на рівні сіл. У  2012 році окремих жителів нашого села, в тому числі й мене, як голову сільської ради, було запрошено на відкриття пам’ятника національному герою хорунжому Тихіну Хилюку на місці його загибелі у Львівській області, — каже староста села,— Оскільки у всіх джерелах інформації згадується, що Тихін Хилюк народився у Гурівцях, то гурівчани підняли питання, чому тут, на місці його народження, не встановити пам’ятник, як національному герою. Також гурівчани підняли питання, що із 27 гурівчан, репресованих у другу хвилю 37–38-х роках, було досвідчено і реабілітовано 9 людей.

— Хто займався пошуками данних?

— У нас є такий самий активний чоловік Анатолій Линчук. Він був головним ініціатором і продовжувачем справи, хто вже цим дослідженням займався не одне десятиліття. Хтось з них відійшов у світ інший, а у нього збереглися всі ті матеріали. Він цим займався ще коли працював у Києві, а коли вийшов на пенсію, то переїхав назад в село і збирав потрібні документи.

Їздив по архівах, збирав дані, спілкувався з рідними та близькими репресованих і реабілітованих гурівчан. І ми остаточно вирішили, що будемо нашим землякам встановлювати пам’ятники. Визначились з місцем. Звернулися до виконавчого комітету і отримали у 2021 році від них дозвіл на встановлення пам’ятників. Замовили проєкт і стали збирати кошти. У зборі коштів активну позицію проявив Анатолій Линчук. Він навіть долучив до збору коштів вихідців з села, які проживають у великих містах. Людей, які зробили в зборі коштів чималий внесок, ми також запросили на відкриття пам’ятників.

Назбирали кошти на пам’ятники, звернулися до приватних підприємців КП «Гурівецьке» та фірму «Світанок» щоб вони оплатили додаткові матеріали і роботи. Допомагали Анатолію Линчуку в зборі даних з родинами репресованих Світлана Вознюк з пошуковим загоном гуровецької філії Непедівського ліцею.

Встановлення пам’ятника і художні роботи по граніту виконував Петро Артемчук, а допомагали йому Ігор Ярмошевич та Володимир Линчук. У зборі коштів найбільші зробили внески вихідці з Гурівець, а тепер вони жителі міста Києва. Це Віктор Данилюк, Іван Линчук, Олександр Юзюк та почесний громадянин села Гуровець Андрій Полонський. Їм, як Анатолію Линчуку та Світлані Вознюк від селищної ради та виконавчого комітету були вручені подяки.

Репресованих з Гурівець було більше 50 чоловік про них також згадали на мітингу і вшановували хвилиною мовчання, — сказала староста села Галина Корніюк.

Згадали на мітингу і біографію Тихіна Хилюка

Хилюк Тихін Феофанович (1883 — 29.08.1920) — хорунжий кінної сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Народився у 1883 році в селі Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії (тепер село Гурівці Хмільницького району Вінницької області). Родина Хилюків була заможною. Батько мав власного вітряка та добротну хату у Галасаївому кутку Гурівців. У господарстві допомагали троє синів: Юстин, Омелько та Тихін. Коли в селі занепала стара дерев’яна церква (1735 року будівництва) Феофан Хилюк виступив з ініціативою зведення нової. Відтак Феофан став церковним старостою у відродженому храмі.

Тихін закінчив вищу початкову школу. 5 березня 1920 р. вступив до Окремого відділу ім. Івана Сірка Армії УНР на посаду молодшого старшини кулеметної ватаги. З травня 1920 р. продовжив службу в Кінній сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Від травня 1920 року і аж до самої загибелі брав участь в усіх бойових діях 8-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Під час спроб 41-ї радянської дивізії форсувати Дністер, проявив себе як хоробрий старшина. В одному з таких боїв, який мав місце 28 серпня 1920 року поблизу села Комарівка (тепер Тернопільська область), прикривав тили 9-ї бригади кулеметним вогнем. Незважаючи на шалений натиск червоних, Тихін Хилюк не залишив своєї вогневої позиції. Він був заскочений ворогом з-за спини і важко поранений багнетом.

Завдяки хоробрості хорунжого Тихона Хилюка, козака Андрія Марчака, козака Єрмолаєва, хорунжого Василя Кривли, хорунжого Костя Пашкевича, сотника Віроцького (Вироцького) 9-та бригада Армії УНР уникнула загибелі в районі села Шкільна Гута. Сам Хилюк отримав важке поранення. Козаки перенесли Тихона через річку. Зупинились у місті Нижнів (тепер село Тлумацького району Івано-Франківської області). Наступного дня, 29 серпня, хорунжий Хилюк помер. Поховали українського старшину з військовими почестями на міському цвинтарі.

Після Другої Світової війни його могила, в числі інших військових поховань, була знищена комуністами.

Мав дружину та четверо дітей. Подальша доля родини невідома.

12 серпня 2012 року відбулось освячення пам’ятника на могилі хорунжого Армії УНР за ініцативи активістів благодійної ініціативи «Героїка». Гроші на виготовлення пам’ятника пожертвували доброчинці з центральних, східних та південних областей України.