Віталій був Героєм на землі і став ангелом на небі

• День народження загиблого Героя — це й день вшанування його пам’яті. Коли рідні, побратими та громади збираються, щоб згадати про його подвиг, покласти квіти до могили, запалити лампадки, подякувати за жертовність, чи провести турнір. В четверту річницю славного воїна в Непедівському ліцеї було проведено турнір пам’яті Віталія Шевчука

У змаганнях взяли участь волейбольні команди Бродецького, Глухівець та Непедівки. Вони за коловою системою визначали переможця та призерів турніру. За гіркою традицією всі змагання в Україні починаються з Гімну України та хвилини мовчання за полеглими воїнами українсько -російської війни. Не став винятком і турнір з волейболу пам’яті Віталія Шевчука.

Урочисту частину змагань відкрили ведучі Олеся Літвінова та Альона Жарська Вони надавали слово виступаючим та самі згадували, якою доброю людиною Віталій Шевчук був при житті. Розповіли ведучі й коротеньку біографію Героя

—Віталій Шевчук народився 19 січня 1984 року в селі Дружба, Мурованокуриловецького району, Вінницької області. 8-річним хлопчиком разом з мамою Світланою Миколаївною переїхав на постійне проживання в с. Панасівку, колишнього Козятинського району. Після закінчення у 2001 році Гуровецької середньої школи, навчався на механіка в Гущинецькому ПТУ. З 2003р. по 2005 р. виконував громадянський обов‘язок у лавах ЗСУ. Після укладеного контракту із ЗСУ деякий час служив у місті Яворів на Львівщині, а згодом у складі українського батальйону миротворчих сил ООН став на захист підтримки миру в африканській країні Сьєрра-Леоне.

Якось по особливому Віталій запам’ятався директору Непедівського ліцею Василю Лесюку та старості села Галині Корніюк Василь Миколайович відмітив, що Віталій серед учнів виділявся тим, що був самим великим позитивчиком, жартував і завжди був життєрадісним. Друзі Віталія говорили «Віталій був Героєм на землі і став ангелом на небі».

Дружина Віталія Антоніна згадала, що на Миколая, 19 грудня, 2022 року Віталію дали три дні відпустки. На другий день відпустки Віталію зателефонували з військової частини, щоб він приїхав на позицію. Телефонному дзвінку він, навіть зрадів, адже будучи ще у військовій частині їм пообіцяли, що має бути ротація і їх батальйон мають вивести з передової для відновлення сил. Тільки телефонували йому зовсім з іншої причини. На Бахмутському напрямку мав бути шалений натиск противника і їх військова частина мала залишитися на передовій. В Новорічну ніч, 31 грудня 2022 року, Віталій ще встиг написати дружині: «Мої кохані, я вас вітаю з Новим роком, щоб в тебе, кохана, все погане залишилося в році минулому, а у новому році у тебе все було добре» У відповідь вона написала Віталію: «А чого у «мене» має бути все добре? Коли ти завжди писав, що у «нас» має бути все добре?». Тільки повідомлення дід дружини Віталій вже не встиг прочитати.

Вже 1-го січня вона вирішила їхати в Дніпро шукати свого чоловіка. Знайшла в лікарні, де було його тіло. Антоніні повідомили, що старший сержант, стрілець — помічник гранатометника механізованого відділення, 61-ї ОМБ, 101-го батальйону, 2-го взводу, 3-го відділення від отриманих ран помер по дорозі в лікарню. —Я не чекала документів на кортеж, а сама привезла його додому. На завершення сказаного Антоніна подякувала всіх, хто допомагав їй у проведенні турніру. Олені Миклін начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Глуховецької селищної ради, старості Непедівського старостату Галині Корніюк, Інструкторам з фізичного виховання Леоніду Кравчуку та Ігорю Ярмошевичу і всім, хто прийшов згадати і пом’янути Віталія.

Ігри пройшли за чіткого регламенту та самого об’єктивного суддівства, а кожна команда боролася за перемогу. Після всіх зіграних матчів чемпіоном турніру стала команда волейболістів Бродецького. Кубком і грамотами за ІІ місце була нагороджена команда Глуховецького ліцею. Бронзовим призером стала команда Непедівки. Нагороди спортсменам вручали дружина загиблого воїна Антоніна та донька Героя і найкращого в світі тата Олена.