Весь проєкт обійдеться у 200 тисяч. Поки все робимо своїми силами

• У суботу, 24-го серпня, у містечку Залізничне місцеві підприємці
• організували суботник з приводу будівництва Алеї Слави і пам’яті загиблим захисникам України. Були на суботнику й представники
• преси, що побачили і почули — у нашій розповіді

Запланований суботник був на 9-ту ранку. Одна група чоловіків поїхали автівкою по цемент, а інших четверо козаків під захисну сітку майбутнього пам’ятника копали канавки. Поки чоловіки купували цемент для встановлення стовпчиків і бордюрів, ми попросили Наталію Щербатюк, щоб вона розповіла, якою вона бачить у планах Алею Слави і пам’яті. 

— Під край вже висаджені плетючі троянди. Сьогодні, 24 серпня, хлопці забетонують стовпчики, щоб натягнути огороджувальну сітку. Троянди заплетуть сітку, а в центрі перед сіткою буде пам’ятник, який ми назвали на зборах містечка Залізничне «Алея Слави і пам’яті» загиблих воїнів із Залізничного. На цій Алеї будуть всі, хто загинув на нашому окрузі, — сказала  ініціатор проєкту Наталія Щербатюк. — Буде великий пам’ятник, а на ньому будуть розміщені портрети Героїв, шістьох захисників України, які пішли на війну і не повернулися з нашого округу. Надіємось, що наша Алея-пам’ятник більше не поповниться новими прізвищами. На Алеї буде освітлення, спостереження і за пам’ятником трояндовий килим.

На запитання, скільки має коштувати весь пам’ятник, пані Наталя відповіла: 

— Розраховуємо на 200 тисяч, поки все робимо власними силами. На початковий капітал двоє підприємців Залізничного склалися, щоб купити цемент для фіксації стовпчиків і бордюрів для загороджувальної сітки. Потім будемо будувати пам’ятник. Однодумців у нашому селищі багато. Думаю, що з фінансовими питаннями ми також впораємося власними силами. Буде від когось спонсорська допомога, ми звичайно будемо раді, — сказала на завершення нашої розмови пані Наталя, а ми пішли до чоловіків, які вже натягнули стрічку і почали копати ямки під майбутню огороджувальну сітку.

У цей час приїхали чоловіки, що їздили по цемент і бордюри. Привезене вивантажили і включилися до роботи. 

— Коли є початок, то й має бути кінець, а якщо нічого не робити, так де тому кінцю бути. Наші Герої заслужили, щоб їхні імена були вписані золотими буквами, — сказали чоловіки.