Його чекали вдома, а він знову йшов на фронт: рік тому загинув Михайло Шостак

• Рік тому на фронті обірвалося життя Михайла Шостака з Козятина. До війська він пішов у перші дні повномасштабного вторгнення, а після поранень щоразу повертався до побратимів.

14 серпня минає рік від дня загибелі захисника України Михайла Шостака з Козятина. Він загинув під час виконання бойового завдання поблизу Вовчанська. Про життя та бойовий шлях воїна у річницю його загибелі розповіла секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.

Михайло Шостак народився 25 вересня 1994 року в Козятині. Навчався у школі №3, займався волейболом у дитячо-юнацькій спортивній школі та брав участь у чемпіонатах, де здобував нагороди.

Після школи вступив до Вінницького технічного коледжу, який закінчив у 2013 році. Спорт залишався важливою частиною його життя. За словами земляків, Михайло був енергійним, активним, добрим і щирим.

«Якщо щось потрібно вирішити — Михайло перший. Він не з тих, кого підштовхували, він сам спонукав до дій», — згадує Ірина Репало.

Повномасштабне вторгнення Росії Михайло зустрів у Козятині. Разом із родиною він кілька разів спускався до облаштованого вдома укриття під час повітряних тривог. Однак залишатися осторонь війни не захотів.

26 лютого 2022 року Михайло пішов до війська. Його призвали до Козятинського батальйону територіальної оборони, де він служив зв'язківцем. Цю спеціальність він уже мав після строкової служби.

Влітку того ж року Михайло опинився на Бахмутському напрямку.

Війна не раз випробовувала його. Захисник отримував поранення, проходив лікування, але після цього повертався до побратимів і знову вирушав на передову. Після одного з поранень він ще не встиг повністю відновитися, однак повернувся на фронт.

Згодом Михайло одружився та перевівся до іншого підрозділу. Служив, зокрема, на Вовчанському напрямку.

Побратими та близькі згадують його не лише як мужнього військового, а й як надзвичайно людяну людину.

Під час відновлення після бойових завдань у місці дислокації військових жила кішка, яка привела кошенят. Михайло доглядав за ними, годував і навіть хотів передати їх своїм батькам. Ця історія, за словами тих, хто його знав, добре показує його ставлення до живого — навіть посеред війни він не втрачав здатності турбуватися про інших.

28 липня 2025 року, перед виходом на позиції, Михайло зателефонував рідним і поспілкувався з ними. Остання переписка була 30 липня. Потім зв'язок обірвався.

29 серпня родина отримала офіційне повідомлення про загибель військовослужбовця.

Сержант Михайло Шостак був командиром другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу 15-ї стрілецької роти 5-го батальйону територіальної оборони військової частини А7048. Він загинув у районі Вовчанська внаслідок поранення, несумісного з життям.

Захисника нагородили нагрудним знаком «Ветеран війни» та відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм». У 2026 році Михайлу Шостаку посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Козятина».

Воїна поховали на Алеї Слави міського кладовища Козятина.

У Козятині пам'ятають Михайла Шостака як людину, яка не чекала, поки хтось інший зробить перший крок. На початку великої війни він сам прийшов до війська, а після поранень знову повертався на передову. Його життя обірвалося у 30 років, захищаючи Україну.

Вічна пам'ять і слава Захиснику України.

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.