Як залізничник хотів навчити росіянок борщ варити

• Свято залізничників. Козятин — місто залізничників. До того ж у нашому місті знаходиться навчальний заклад, який готує спеціалістів для залізниці.
• Вже 20-й рік поспіль ми в першу неділю серпня святкуємо День профспілки залізничників.
• Правда цього року московити нас позбавили свята і сама залізниця тепер стала для преси закритим об’єктом.
• Але ж у нас є залізничники, які пішли на заслужений відпочинок і в День їхнього професійного свята ми пішли до них

Спочатку трохи історії. День залізничника стали відзначати в далекому 1896 році і не у нас. Його святкували 15 червня на День народження імператора Миколи. Саме він започаткував будівництво залізниці у московії.

Від жовтневої революції 1917 року День залізничників зник на 18 років. Відновили його у 1935 році на честь прийому сталіним залізничників у кремлі. З 30 липня 1936 року свято знов стало офіційним. Згодом його перенесли ближче до вихідних, тобто на першу неділю серпня. Не змінилася дата святкувань після здобуття Україною у 1993 році Незалежності.

Дату святкувань змінили у 2002 році за пропозицією на той час генерального директора Укрзалізниці Георгія Кірпи. Указом Президента України Кучмою перенесли дату свята на 4 листопада. Саме в той день у Львів прийшов поїзд «Ярослав», який з’єднував 4 міста: Відень, Краків, Перемишль і Львів, і цей день вважався початком історії залізниць в Україні.

 Що стосується Дня профспілки залізничників України, то його стали святкувати в день колишнього Дня залізничників, тобто в першу неділю серпня. Станом на 1 січня 2006 року загальна кількість членів профспілки становила 758,9 тис. осіб. Загальна кількість працюючих на підприємствах залізничного транспорту і транспортного будівництва України — 485,0 тис. З них членами профспілки є 476,1 тис. осіб. Охоплення профспілковим членством становить 97,7% працюючих, а сама профспілка залізничників є однією із найбільших профспілкових організацій в Україні.

Володимир Щербатюк — залізничник з досвідом та великим життєвим стажем. Народився Володимир у Білопіллі. Після закінчення місцевої восьмирічки 15-річним хлопцем поїхав у сусідній Бердичів навчатися токарній справі. Після завершення навчання був направлений у Фастів на завод хімпродукції. Після військової служби пішов працювати за спеціальністю у Козятинське локомотивне депо. На тяговому підприємстві наш земляк пропрацював недовго. З роками стали підводити ноги і лікарі порадили змінити стоячу роботу на більш рухливу.

— Так я перейшов  у ПЧ-7 на посаду монтера колії цеху земляного полотна, —  каже Володимир. За хороші показники у роботі його затвердили бригадиром монтерів колії. На цій посаді він доробив до заслуженого відпочинку. 

Як зараз живеться залізничнику-пенсіонеру ми запитали у нього самого. 

— Люблю майструвати, доглядати за квітами і деревами, варити борщ, пекти хліб та доглядати за акваріумними рибками, — сказав він. 

— Так ви і паску печете? — запитали ми у нашого співрозмовника. 

— Ні, паску пече і борщ варить дружина. Я хліб печу і борщ варю лише у своє задоволення, — відповів Володимир і розповів нам історію, яка трапилася з ним у росії. 

Неподалік він нього жив колись сусід Микола. Він поїхав до московії у відрядження і там знайшов свою долю. Росіянка так припала Миколі до душі, що він переїхав жити до неї. 

— Ми з ним були хорошими друзями і він запросив мене в гості до себе додому, — продовжує розповідь залізничник. —  Якось в обідню пору дружина Миколи поставила на стіл національну страву — свекольник, а по нашому, то була вода з буряком і сіллю. Я з великими труднощами той свекольник доїв. Та й розповідаю їм, якщо у ваш свекольник покласти ще ребро, моркви, картоплі, капусти, квасолі, помідорів — то вийде натуральний український борщ. Щоправда, господиня з моєї розповіді нічого не зрозуміла. Пішов я, купив все що треба, і зварив їм наш борщ. Мене сміх розібрав, коли дружина Миколи сказала, що борщ смачна страва, а свекольник кращий.

— Володю, ми з тим свекольником від теми свята відійшли. Зараз залізничники святкують два дні залізничника. Всі вони знають, що у першу неділю серпня святкують День залізничної профспілки. Тільки за звичкою святкують і День залізничника. А вам який День залізничника ближче до душі?

— Я відзначаю обидва Дні залізничника. Цей, що в першу неділю серпня, для мене є ближчим. Це традиція наших батьків і влітку завжди тепла погода. Пам’ятаю, залізничники збиралися на святкування цілими організаціями, співали пісень та водили хороводи і танцювали масове танго. Мова не йде, що треба нам співати пісень цього року. Мова йде за традицію свята. І це не означає, що зустрівшись, потрібно робити якесь пишне застілля. Свято — не для випивки, а для гарного настою. У мене така думка, якщо у когось вона інша, то я нічого проти не маю, — сказав наостанок нашої розмови залізничник на пенсії.

Читайте також:

«В першу чергу евакуювали людей»: біля Козятина загорівся дизель Вінниця-Коростень. Фоторепортаж

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.