«Вона була ідейною і життєрадісною». Пам’яті Галини Гаврилюк

• У середу, 15 березня, минуло дев’ять днів, як відійшла у вічність козятинчанка Галина Гаврилюк.
• Свого часу вона очолювала міський територіальний центр. І те, який вигляд його територія має зараз — це саме її заслуга.
• Колеги розповідають про неї з посмішкою на вустах. Кажуть, вона була людиною слова і підтримувала дружню атмосферу в колективі

Минулого тижня місто сколихнула сумна звістка — зупинилося серце Галини Гаврилюк. Її знало чимало козятинчан. Свого часу вона працювала у міськрайонному суді, а в 2006 році очолила Козятинський міський територіальний центр соціального обслуговування.

— Вона була доброзичлива, хазяйновита, — розповідає колега Таїсія Приболовець. — Старалася щось зробити для терцентру, знайти щось нове. При ній навіть від міської ради нам дали машину. Щоправда, потім її у нас забрали. Капличка греко-католицька також у нас завдяки їй.

Затишна дерев’яна альтанка, садові скульптури, фонтан, схожий на справжній витвір мистецтва, мініпіч із плетеним тином та глечиками — усе це ідеї Галини Гаврилюк. Хоч і мала юридичну освіту, в душі вона була справжнім ландшафтним дизайнером. Вона продумала благоустрій території біля терцентру і він змінився до невпізнаваності. Адже коли заклад тільки-но відкрили, біля нього не було нічого, крім зеленої зони і старого радянського дитячого майданчика, який залишився ще з тих часів, коли у приміщенні сучасного терцентру було дитяче відділення залізничної лікарні.

— Ті сосни, які ростуть біля терцентру, Галина Гаврилюк власноруч садила разом із нами, — підключається до розмови Оксана Олійник.

— Вона сама замовляла в лісника саджанці, — додає Тетяна Котелянець. — Їх привезли і ми тоді всі разом садили. Вона була людиною з великої літери. Дуже багато всього зробила.

— Колись нам привезли папороть, то Галина радила нам, в якому місці садити, що папороть любить — світло чи тінь, — продовжує Оксана. — Вона все робила в Закарпатському стилі.

— Колись був у нас тут один чоловік, батько нашої колеги, він вмів цю всю красу робити, — розповідає Тетяна. — А Галина Гаврилюк була як дизайнер. Пам’ятаю, на столі папір великого формату і це вони вдвох над цим папером стоять, вона креслить ескізи, а він розказує, як це все можна зробити.

Галина створювала красу не лише довкола себе. Колеги кажуть, вона завжди стильно одягалася і була гарною жінкою із сильним характером.

— Улюблені кольори у неї були червоний і чорний, — розповідає Оксана. — Вона завжди одягала червоні туфлі, червону з чорним сукню, костюми дуже любила. Зачіски завжди робила, носила підбори.

Про таких, як Галина Гаврилюк кажуть «людина-свято». Завжди усміхнена, вона дивилася на світ очима оптиміста. Дуже любила спілкуватися. Для неї був важливий кожен працівник. Вона підтримувала дружню атмосферу в колективі і ніколи не забувала привітати з днем народження не лише своїх працівників, а й підопічних. І не забувала про своїх колег навіть після того, як пішла з посади. А ще дуже любила чистоту і порядок.

— У нас постійно були суботники, на яких ми прибирали, — каже Таїсія. — Вона і сама долучалася, не те, що просто ми працювали. Насіяли ми тоді трави на газоні, і щойно десь траплялася кульбабка, брали ножа і виколупували, щоб вона не розводилася. Якщо посуха, брали з криниці воду і поливали.

Щоб зробити терцентр ще кращим, Галина Гаврилюк постійно шукала благодійників, які надавали фінансову допомогу. Вона була ініціативна та цілеспрямована. Завжди дотримувалася свого слова. Якщо вже щось пообіцяла, неодмінно робила все, що в межах її можливостей, аби це виконати.

— Було у нас десять років від відкриття терцентру, — згадує Таїсія. — Галина Гаврилюк організувала для всіх підприємців, які нам допомагали, свято на День працівника соціальної сфери і підготувала подарунки. Не лише благодійникам, а й для нас. Вона зробила нам чашечки, де написано «Десять років терцентру».

Піклувалася про колектив Галина Гаврилюк постійно. За її керівництва за бюджетні кошти закупили більше десяти велосипедів для соціальних працівників, які обслуговують підопічних вдома. А ще побудували гараж для автівки, яку передали терцентру. Та у 2011 році жінка пішла із своєї посади. Допомагала чоловікові вести бізнес. А в понеділок, 6 березня, Галини Гаврилюк не стало.

— Вона була ідейна жінка, гарний керівник, — підсумовує Оксана. — Життєрадісна була.

— Ось 16 червня їй було б 62 роки, — додає Тетяна. — Дуже рано вона пішла.

Редакція газети «RIA-Козятин» висловлює співчуття рідним Галини Гаврилюк з приводу її передчасної смерті.

 

Читайте також:

«Немає з нами вже Валерія Васильовича Герасимчука»

На 48-му році життя помер відомий у Козятині лікар Михайло Кудраш

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.