«Важко, але буду працювати далі». Євген Трайдакало знову у строю поліцейських
- Сильні люди. Після 10-місячної перерви на лікування та реабілітацію до праці приступив капітан поліції Євген Трайдакало.
- Шрами від опіків після теракту ще дають про себе знати, але відчувши у собі сили, Євген вирішив повернутися.
- Розповідаємо, що довелося пережити поліцейському, яку посаду йому запропонували та що вже встиг зробити
За півтора місяця, 13 жовтня буде рік, як у Козятині стався замах на вбивство капітана поліції, начальника сектору превенції козятинського відділення поліції Євгена Трайдакала. Нагадаємо, вибух стався у дворі Героїв Майдану, 15-17, коли він доторкнувся на капоті службового авто до сміттєвого пакета, в якому була саморобна вибухівка. Злочинця швидко затримали. Ним виявився мешканець села Козятина, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за незаконний обіг підакцизного товару. За замах на життя поліцейського йому світить довічне ув'язнення.
«Не очікував, що він таке зробить»
Після цього випадку життя Євгена розділилося на «до» і «після». Отримавши після вибуху 50% опіків тіла, він півтора місяця провів в опіковому відділенні обласної лікарні імені Пирогова, пережив п’ять операцій по пересадці шкіри. Тричі на тиждень болючі перев’язки, які робили під загальним наркозом, бинти, кров, відмерлі тканини, третя ступінь опіків, мазі, знеболюючі, температура тіла 4 тижні 39-40 градусів — все це вже позаду. Потім була реабілітація спочатку у Хмільнику, потім — у Трускавці. Але шрами ще і досі дають про себе знати. Обпечені руки загоїлись, на них повністю нова шкіра, а от ноги, які постраждали найбільше, печуть та болять.
Не забувається і день, коли все це сталося. Так каже Євген, з яким нам вдалося поспілкуватися в перші дні виходу на роботу. У розмові згадав деталі того злощасного дня.
— Я передивлявся те відео з камер спостережень по декілька разів, але ось ці секунди після вибуху я не пам’ятаю, — каже Євген. — Прийшов у свідомість вже на землі. Встав і якось рефлекторно через голову зняв флісову кофту. Якби цього не зробив, вона б прилипла і я б весь згорів. Бо штани згоріли за 2-3 секунди, а їх залишки поплавилися на ногах. Від них залишилося поясне спорядження і пістолет. Врятувала ще сумка, яка була спереду. Коли піднімався в квартиру, побачив, що на закривавлених руках шкіри вже не було. Ноги були рожеві, не думав, що все настільки серйозно. Облився холодним душем і обмотався мокрим простирадлом. Не знаю, як дружина це все витримала і старший син, який бачив, як я зайшов у квартиру.
За словами Євгена, швидка приїхала досить швидко. До неї він дійшов самотужки. Медики казали вколоти знеболювальне, але відмовився. Через больовий шок не відчував болю. Їдучи в швидкій, прокручував у голові, хто це міг зробити. Сказав колегам, на кого думає. Згадав, як напередодні, два вечори впідряд неподалік будинку бачив «Рено Меган 0357».
— Я знаю, чия то автівка, — продовжує Євген. — Перший раз його оформляла група швидкого реагування, а другий раз дільничні з військовими і я приїжджав, спілкувався з ним і питав: «Діє повна заборона на продаж алкоголю, в країні війна, хоронять загиблих, як так?» І сказав: «Поки я працюю, ти не будеш цим займатися». Ніяких підлостей не робив, думав, що дійде, не очікував, що за вчинення не тяжкого злочину, він таке зробить.
«Думав, буде легше»
На запитання, чи не насторожив пакет на автівці, Євген відповів, що настрожив. Він бачив його ще з вікна. До сміттєвого бака — 5-7 метрів. Він на нього дивився, фотографував. Подумав, що це може бути такий собі жест неповаги, оскільки в дворі знали, чия то машина.
— Ворогів маю багато, така в мене робота, — говорить Євген. — Але якщо людина нічого не порушує, я їй ніколи в житті нічого погано не зроблю. Знаєте, коли переїхав у цю 9-поверхівку (9-10 років тому), то у дворі таке робилося — пили, кричали. Я за вечір виходив по 5-6 разів, розганяв, а з часом і зовсім відучив таке робити. Тому припустив, що можуть якусь неприємність зробити. Не хотів той пакет брати, дістав телефон, щоб викликати вибухотехніків, а потім передумав. Підійшов, на витягнуту руку легенько його взяв, тільки доторкнувся і все… вогонь метра чотири вверх. Не знаю, як, але я вижив. Двірниця була поруч, це все було в неї на очах і якби пакет взяла вона — не вижила б, бо була тепло одіта.
Важко все це згадувати Євгену. Думав, буде легше. Надзвичайно вдячний всім колегам та небайдужим, які здавали кров, збирали кошти, приїздили до нього в опікове, не дивлячись на заборону лікарів. Вдячний своєму близькому товаришу, колезі Геннадію Левчуку, який одразу поїхав з ним у швидкій допомозі, адже дружина не могла залишити дітей, а сестра покинула службу і приїхала вже у лікарню. Там і була з ним весь час.
Заново вчився ходити
У майбутньому ще буде потрібна реабілітація. Бо ще є проблеми з ногами.
— Ходжу в компресійній білизні, тоді вони в мене не печуть і не чухаються, — каже Євгеній. — Після операцій я заново вчився ходити. Коли я перший раз опустив їх з ліжка, то відразу ж підняв назад. Я не зміг, допомагав реабілітолог. Пам’ятаю, як пройду два метри, а в мене кров тече. Але нічого, потихеньку відійшов.
Лікування опіків потягнуло за собою інші проблеми зі здоров’ям. Через вибухову хвилю, численні крапельниці та наркози, постраждала печінка. Після дообстеження лікарі сказали робити операцію. Знайшли приватну клініку у Вінниці. 21 квітня провели першу операцію, але…
— Мене розрізали, зашили, я відійшов від наркозу, а хірург мені сказав: «Вибачте, ми нічого не зробили. Пухлину треба видаляти зі шматком печінки, а тут такого не роблять». І таке буває.
Ходив і на навчання, і на перев’язки
На початку травня у поліції відбувалася реорганізація — всі дільничні переводились в поліцейських офіцерів громад (ПОГ). Скоротили посаду начальника сектора превенції, яку до теракту обіймав Євген. Керівником ПОГів може бути тільки людина з числа ПОГів. Тож він трохи набравшись сил, вирішитив вчитися. Пройшов всі конкурси і з 8 травня почалось навчання.
— Ходив на заняття зі швами, через тиждень після операції. Лікарі не розуміли, чому я це роблю, — каже Євген. — 17 травня мені в Києві призначили другу операцію — видалити шматок печінки. Все добре і я знов приступив до навчання, бо якщо не пройдеш курс — тебе відрахують. Треба було вибирати, або шукати іншу професію, або… Я тут все життя роблю, все знаю. Звик добиватись свого.
Поєднуючи заняття з перев’язками, Євгеній закінчив навчання. Зізнається, це було непросто. Адже відбувалося воно у рамках американсько-канадського проєкту. Вчили, як надавати домедину допомогу, екстреного керування, тактики дій. Жили, як в казармі, в кімнаті було 26 людей. Розпорядок дня, підйом, зарядка, все як в армії. Після навчання були екзамени. У групі з Євгеном було 25 людей. Всі три екзамени з першого разу здали тільки 7, він в тому числі. Решта — перездавали.
Потім Євгену запропонували посаду начальника сектору поліцейських офіцерів громади. Під опікою 13 ПОГів, три інспектори з ювенальної превенції, два інспектори адміністративної практики і один інспектор відділу взаємодії з громадськістю.
«Тут теж має хтось працювати»
Як розповів Євген, наразі у чотирьох наших громадах діє чотири поліцейських станції. Нещодавно додалися нові офіцери громади та службові авто. Шість козятинських офіцерів уже представили на День прапора, на черзі — представлення у Самгородку.
— В чому позитив цієї програми — Україна не витрачає кошти на ПОГів, — каже Євгеній. — Ні одна громада ні гривні не потратила на автівки, їх придбали іноземні партнери Канади і США, вони і оплатили навчання. Бо люди кажуть: «Нащо машини дали, треба на ЗСУ і поліція хай йде теж воювати». Хочу сказати, що в нас в області сформовано два зведених загони від ГУНП у Вінницькій області, вони всі отримали форму, пройшли навчання, списки є, всі чекають наказу. Повірте, у Козятині практично 95% особового складу підрозділу були в АТО. Є хлопці, які пішли в «Лють». Тому прикро таке чути. Якщо взяти по статистиці, то поліцейських теж вбивають на війні, вони беруть участь і виїжджають перші на місце події і так само гинуть. Тут теж має хтось працювати.
Читайте також:
Постійний відеонагляд: у козятинському відділенні поліції запрацювала система «Custody Records»
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
