У нашому краю живе гусак, якому виповнилось 36 років, і ростуть гігантські гарбузи

• Рекордсмени. Якось на базарі зустріли городницю Ольгу, яка вирощує величезні гарбузи сорту «Лунга пієна ді Наполі» та господарника Андрія. У пана Андрія хороший вибір риби і домашній улюбленець — гусак Гергун, якому виповнилось цієї
• весни 36 років

Пані Ольга привезла на ринок гарбузи арабського сорту «Лунга пієна ді Наполі». Минулого року ми вже спілкувалися з нею. Тоді вона розповідала, що ці плоди унікальні за смаковими якостями, а їх аромат нагадує запах кавуна. 

Цьогоріч більші розміром овочі вона залишила вдома, взяла тільки три екземпляри. Один майже 11 кілограмів, два інших — близько 10 кіло. Вдома залишила гарбузи, що понад 20 кілограмів. Тільки це майже половина величини і ваги від гарбузів минулорічного збору. Тоді рекорним був півтораметровий вагою 34 кілограми.

Ольга розповіла, як у минулому році вона пішла на город гарбузи забирати.

— Від корінця я довгий гарбуз відірвала, а підняти не можу. Пішла кликати на допомогу чоловіка і ми з ним взяли візка. Гарбузи ми привезли на ринок і на ринку я їх вже порізала більш як на 20 частин.  

Ми запитали пані Ольгу, чому у цьому році гарбузи цього арабського сорту виросли меншого розміру і ваги.

— Причина тільки одна — посуха, —  каже продавчиня. — Якби вони росли біля хати, їх можна було б полити, а в цьому році ми посадили їх у полі.

Продавчиня взяла ніж і почала різати гарбузи. Ми подякували пані Ользі за цікаву розповідь, побажали їй вдалого торгу та пішли до рибалки пана Андрія. Того самого, в якого вже 36 років живе гусак Гергун і, за словами господаря, буде далі жити, скільки йому призначено.

Трохи історії гусака Гергуна. Ще навесні 1988 року Андрій Миколюк родиною поїхали в Перемогу провідати свою тітку, а та їм у той день подарували двійко гусенят. Тітка пана Андрія, мабуть добре зналася на птиці, що з пташиної малечі вибрала гусака і гуску. Вони виросли і стали керувати гусячою зграєю аж до 2020 року. 

Коли гусяча пара пана Андрія стала на рік старшою від гусака-довгожителя Гоші, що був улюбленцем людей на Чернігівщині, до оселі пана Андрія приїхали з телебачення. Застати гусячу пару телевізійникам не пощастило. За місяць до їхнього візиту гуска померла від старості.

Андрій Миколюк згадує, що гусак близько тижня сумував за нею, постійно шукав і кликав її. Потім якось звик, а наступної весни став водити нове покоління. 

— Скільки у гусака було тих поколінь, навіть з рахунку збилися, але точно знаю, що буде він стільки жити, скільки йому назначено, — каже пан Андрій. — Якось, коли гусак був значно молодший, хотів замінити «гусиного тата» на молодшого, та порадившись з хатніми, вирішили, що нехай довго живе. Знайомі, родичі, друзі, однокласники телефонують: «Привіт Андрій, що там у тебе?» і перше, що запитують, чи гусак живий. Не хочу своїх близьких позбавляти якоїсь хвилинної радості за гусака. Я би вже не тримав гусей та мушу заради нього тримати пару гусок, — сказав на завершення нашої розмови рибалка і господар з добрим серцем Андрій Миколюк

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.