Тетяна та Вадим повінчалися після 16 років шлюбу

Ірина Шевчук

Обітниця перед Богом. П’ятниця, 17 травня для Тетяни та воїна-зенітника Вадима стала особливою.
У цей день, проживши в шлюбі повних 16 років, вони провели таїнство хрещення. Таке рішення прийняли разом у дні, коли Вадиму дали короткострокову відпустку.
Пара поділилася з нами емоціям після вінчання, фото та розповіла свою історію кохання

Тетяна та Вадим Лопатюки цього року у серпні відзначатимуть 17-ту (трояндову) річницю свого подружнього життя. Вадим — контрактник. Наразі уже три з половиною роки захищає Україну від російської навали, разом із побратимами нищить лютого ворога і наближає нашу спільну перемогу. Воїн служить у 59 бригаді, дев’ятому батальйоні. Він — зенітник ПЗРК, виконує бойові завдання на нульових позиціях.

У відпустку вдається піти не так часто, як би цього хотілося. Її дають раз на 6-8 місяців. 10 травня вночі, на день народження дружини Вадим приїхав додому, до своїх найрідніших. Спільно дійшли думки поєднати свої долі та серця перед Богом, у вінчанні. Всіх відвідали, відбули Проводи і домовилися про дату, 17 травня.

Наші журналісти не були свідками цієї визначною для пари події, але з нами поділилися усіма деталями та емоціями уже опісля.

Відео дня

— Ми одружилися в 2007 році, тоді відразу не вінчалися, — розповідає Тетяна. — Ось пройшло 16 років нашого спільного життя і ми вирішили це зробити, дати обітницю перед Богом. Діти та батьки підтримали.

Дату вінчання обирали спонтанно і досить швидко, адже відпустка військовослужбовця не довготривала.

— Ми так відчули, прийшов на це свій час… А ще обручки наші стали вже малі, вирішили придбати нові. А просто так їх одягти один одному не хотілося. Тому я запропонувала вінчання, — додає Тетяна.

Саме дійство пройшло у родинному колі. Свідками стали двоюрідна сестра з чоловіком.

Тетяна розповіла, що хотіли зробити це тихенько. Але тато Тетяни вирішив по-іншому. Саме він і став ініціатором та повідомив про вінчання доньки пресу, навіть не сказавши їм відразу про це. Пара люб’язно погодилася на розмову і поділилася фотосвітлинами таїнства вінчання.

Розповімо трішки їхню історію кохання. Тетяна — козятинчанка, Вадим — родом з Вінниці. Познайомилися у Козятинському залізничному училищі, куди вступили одразу після закінчення навчання у школі. Вадим здобував спеціальність провідника, а Тетяна вчилася на чергову по станції. Сподобались один одному, почали зустрічатися. Через два роки стали на весільний рушник. Створили міцну родину, народили діточок. Мають старшого сина, якому влітку виповниться 16 і молодшу донечку, якій буде сім.

Зараз Тетяна — дружина військовослужбовця. Бачить свого коханого не лише тоді, коли йому дають відпустку і він приїздить додому. Їде до нього сама, хоч і ризикує. Каже — не витримує такої довгої розлуки

—Так уже було чотири рази — тричі їздила до Вадима у Покровськ і один раз у Дніпро. — говорить Тетяна. — А що робити, як його не відпускають, як він по сім-вісім місяців в «гарячих точках». Хоча скажу, що останній раз, коли я до нього їхала, було доволі небезпечно і страшнувато.

Довелося пережити і поранення чоловіка. Адже під час несення служби наприкінці жовтня минулого року отримав п’ять осколкових поранень, в основному постраждали руки. Але відновився і знову в стрій.

— Вони вже там більше року стоять. Це під самим Донецьком, Первомайськ, Невельське, Авдіївка, — розповідає Тетяна. — Знаєте, дуже довго чекаєш на ті дні, коли знову зустрінемось і проведемо кілька днів разом, з дітьми, вони теж дуже сумують. Але ці дні так швидко пролітають, навіть не помічаєш як. Добре, зараз хоч дають 15-20 днів, а не 10, хоч трішки більше. А потім знову — розлука. Це дуже важко, постійні хвилювання і чекання зустрічі.

Дуже хочеться аби всі рідні і близькі були завжди при купці, поруч, насолоджувались один одним під мирним небом. Тож саме цього і бажаємо Тетяні та Вадиму, а також всім нашим українським родинам.

Читайте також:

Вона — реабілітолог, а він — воїн ЗСУ: зворушлива історія кохання Марії та Євгена

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.