Психолог так «допоміг» дружині військового, що в тої дві доби стрибав тиск.

• Ситуація. Це повідомлення до нашої редакції надійшло з одного із сіл колишньогоКозятинського району.
• У Зінаїди з другого дня війни чоловік на фронті. Через 20 місяців хтось вирішив, що дружині захисника України потрібна допомога психологів.
• Їх дружина військовослужбовця ледве спровадила з двору з допомогою не літературних слів 

В останній день жовтня пані Зінаїда поралася на городі, садила цибулю. Близько 13 години вона помітила біля своїх воріт двох жінок. Подаємо прямою мовою розповідь пан Зінаїди.

— Підійшовши до них, запитую, чого вони хочуть?  Я психолог — відповіла одна із жінок, — хочу надати вам, як дружині військового моральну підтримку. Я їй кажу, що моя моральна підтримка — це двоє моїх дітей і чоловік, який воює. А коли вас хтось послав з нашої сільської громади чи з районної військової адміністрації, то покажіть мені, будь ласка, своє службове посвідчення. Документ вона не показала і далі стала переконувати мене, що я маю справу з організацією, яка надає психологічну допомогу дружинам військових. Я їй знов кажу, що мені не потрібна психологічна допомога. А вона наполягає, що мені треба моральна допомога. Документів, що вона психолог - не надає, каже, що вона з центру психологічної допомоги з Козятина. Я їй кажу: вже скоро два роки, як мій чоловік воює, а ви тільки згадали, що дружині військовослужбовця потрібна допомога. Кажу їм, хочете допомогти — он біля хліва стоять вила, допомагайте. А вони наче не розуміють, про що я їм кажу. Жіночки, — звертаюся до них знов. — Немає у мене часу на непотрібні балачки. Моральної допомоги мені від вас не треба, а ви ідіть з Богом. Психологиня й каже, що вона багато мого часу не займе. Їй і пів хвилини вистачить, щоб надати мені психологічну допомогу. 

Кажу їм: дівчата, або ви йдете від мене, або я викликаю поліцію. Викликайте, каже вона. Кажу, так як було: дівчата, ану йдіть (нецензурно, - авт) звідси. Після вашої психологічної допомоги до мене вже можна викликати психіатра. Вони після моїх нелітературних слів відійшли далеченько, а потім та, що назвалася психологом, повертається і каже мені: чи з поліцією, чи при сільському старості мені доведеться з вами говорити. 

Вибачте, тій психологині 20 років від сили, про що мені з нею говорити? Такої допомоги мені не треба, а вас прошу, висвітліть у газеті, чому невідомо хто ходять під ворота жителів села і дражнять собак. Якщо дійсно є та психологічна допомога, то чому мене ніхто не повідомив, що вони мають прийти? І хто без мого відома надає комусь мої персональні дані?

— Ви раніше бачили десь цих людей? — запитали співрозмовницю.

— Не знаю обох. Може вони й сільської ради, але я їх не знаю, тому що в старостинський округ мені пішки далеко, а автосполучення погане. Все вирішую своїми силами. Щоб поїхати в старостинський округ, треба пів дня витратити. Потрібна мені була довідка, щоб взяти жом для скотини за пільговою ціною, і через те, що туди так важко добратися, я по довідку не їхала. Замовила жом трохи дорожче в людей. Покращили б автосполучення, це була б допомога, а ходити попід хати - це не допомога.

— А ті психологи були ще в когось з дружин захисників України?

— Увечорі я зателефонувала дружині військового з іншого села, — продовжує свою розповідь пані Зінаїда. — Запитала, чи у неї були психологи. Та відповіла, що у неї не було нікого. Тоді я зателефонувала дільничному. Він каже, що будь-яка безоплатна допомога може мати місце тільки за моєю згодою. 

А ви висвітліть у газеті, щоб ті, хто послав таких психологів, знали, що з їхніми працівниками є проблема на місцях. Мені такі помічники та ще й без документів не потрібні. Мені вистачає, що з чоловіком часто обривається зв’язок. Стає легше, коли телефонує сам після бою, або телефонують побратими, що з ним все добре. Найкращі для мене психологи, це мій чоловік і мої любі діти, — сказала дружина  воїна.

Історію Зінаїди ми розповіли психологу за фахом Валерії.

— Серед спеціалістів психологів трапляються, на жаль, і горе фахівці. Психолог у першу чергу має чути клієнта, спостерігати за його станом та спрямовувати розмову у потрібне русло. Ті жінки, скоріш за все, не шахрайки. Вони просто звикли виконувати свою роботу не фахово. 

Хоча не виключаю, що це могли бути шахраї, які видають себе за психологів. Такі здатні на все — можуть шантажувати людину, придумати різні хвороби і неіснуючий діагноз, що людині потрібен дорогий і тривалий курс лікування. Часто горе фахівці пропонують безоплатні сеанси з моральної підтримки, щоб на попередній стадії шахрайства втертися до своєї жертви в довіру.

Що мають знати люди, щоб не потрапити на гачок аферистів? Не бути довірливими. Перевірити документи спеціаліста, уточнити, чи є такий представник в організації, яку він представляє.

 Рідним військових іноді справді потрібна допомога психолога. Але вона має надаватися тільки за їх згодою і тільки фаховими спеціалістами/

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.