Працюємо і в мороз, і в спеку: залізничники з більш як 30-річним стажем розповіли про робочі будні

• Залізні люди. День залізничника в Україні відзначають щорічно 4 листопада. Так, як наше місто без перебільшень називають містом залізничників, ми не могли пропустити таку нагоду і не розповісти вам про одну із важливих спеціальностей у цій галузі —  колійників.
• Це люди, які незважаючи на пекельну спеку чи лютий мороз трудяться, аби забезпечити безпеку руху поїздів.
• Завітали у Козятинську дистанцію колій і познайомились з її керівником та працівниками, за плечима яких більше 30 років залізничного стажу.

З лютого цього року Козятинську дистанцію колії очолює 30-річний Олег Семенець. Закінчив Харківський університет залізничного транспорту. Рік пропрацював у Полтавській дистанції колії Південної залізниці. Розпочинав свій шлях на залізниці з монтера колії, потім був бригадиром колії, шляховим майстром, тож знає про всі труднощі цієї професії. У 2017 році перевівся у Козятинську дистанцію колії на посаду начальника дільниці по станції Козятин-1. Відпрацювавши три роки, зайняв посаду заступника начальника Козятинської дистанції колії і був ним три роки. Ну і зараз, власне, є керівником.

І рух великий, і навантаження чимале

У підпорядкуванні Олега Семенця 500 осіб. Каже, що в більшості штат чоловічої статі, адже є велике фізичне навантаження, але працюють також і жінки. 

— Тут велике навантаження поїздів, великий рух. У Козятинській дистанції колії працюють монтери колії, сигналісти, чергові по переїзду,  бригадири колії,  майстри (шляхові, по земляному полотну і штучних спорудах), інженери. Є механічна майстерня, в якій працює 35 робітників: машиністи не знімних дрезин, водії автотранспорту, токарі, зварники, слюсарі, налаштувальники повітрообдувів — під час зими ми забезпечуємо повітряною магістраллю станції Козятин-1, Козятин-2 і Бердичів.

Загалом, Козятинська дистанція колії має п’ять дільниць і обслуговує колії у різних напрямках: від Козятина до Разіно, Жашкова, Чорнорудки. Її працівники виконують роботи у межах п’яти областей — Вінницької, Київської, Черкаської, Одеської та  Житомирської. 

— Ми дистанція першого класу, а це означає, що вона одна з найбільш навантажених на Південно-Західній залізниці, — зазначає Олег Семенець.

Розповіли нам і про кілометраж зони обслуговування. Масштаби — вражають. Розгорнута довжина головних колій по дистанції складає 421 кілометр, станційних колій у нас 196 км, під'їзних —  24 км. Це велика протяжність. А загальна кількість стрілочних перегонів 703 .Тож, як бачимо, роботи нашим колійникам вистачає.

— З нагоди Дня залізничника бажаю всім терпіння в нашій нелегкій роботі, — каже Олег Семенець. — Щоб йшли на роботу і гордилися тим, що вони залізничники. Зеленого світла у всіх починаннях, щоб колеса завжди стояли на рейка, щоб всі працювали в одній команді, бо ми всі робимо одну справу. Також бажаю колегам фінансового заохочення, достойну заробітну плату за достойно виконану роботу, бо вони всі трудяги і виконують всі поставлені завдання. Залізниця продовжує працювати, навіть в такий важкий період часу. Під кулями і ракетами, ми забезпечуємо безперебійний рух поїздів. Артерія залізниці жива. Тож хочу побажати нашій залізниці розвитку, а ми їй в цьому допоможемо.

Після таких теплих і щирих побажань ми поспілкувалися з працівниками дистанції колії, які тут не один десяток років. Знайомимо Вас з залізничниками, у яких за плечима понад 30 років трудового стажу.

Нагорода за працю — іменний годинник

Козятинчанину Сергію Нечипоруку 59. 23 листопада він відзначатиме своє 60-ліття. В Козятинську дистанцію колій прийшов ще у 1984 році, після звільнення з армії. Починав налагоджувачем повітрообдуву, дефектоскопії (перевірка рейок). Був період, коли на півтора роки перервав свою кар’єру залізничника, адже пішов працювати директором у будинок культури в селі Козятин, так як займався музикою. Та без залізниці все одно не міг, паралельно ще навчався у Вінницькому технікумі залізничного транспорту. А згодом повернувся у дистанцію колії. Запропонували працювати шляховим майстром

— Це було у 88 році і до цеї пори, вже 36 років, я тут, — сказав Сергій Нечипорук і пригадав свою нелегку професійну стежину.

Дванадцять з половиною років він пропрацював шляховим майстром на станції Козятин-1, у 2001 перевели на посаду начальника дільниці на Фастівський та Погребищанський напрямки. Там працював 7 років. Згодом повернувся начальником дільниці на станцію Козятин-1, де пропрацював ще 8 років.  Чотири роки був шляховим майстром. Наразі обіймає посаду старшого шляхового майстра.

— Стараємося працювати, з усім справляємося, — додає Сергій. — У моєму підпорядкуванні чотири шляхових майстра, 12  бригадирів колії, до 60 монтерів колії і 16 чергових по переїзду. Ну і також всі колії, які знаходяться в межах станції Козятин-1

— Розкажіть, будь ласка, як розпочинається Ваш робочий день.

— У нас п’ятиденний робочий тиждень, — говорить залізничник. — Робочий день  починається о 7.30 з наради. Плануємо свою роботу, робимо виїзди згідно графіку. В основному робота в межах станції, в нас є свої нормативи, завдання. Наше основне завдання — забезпечити безпеку руху поїздів на коліях.

— А що найважче на даний момент у вашій роботі?

— Багато працівників призвані на військову службу, не вистачає рук, неповний штат.

За свої заслуги на роботі та за професіоналізм фото Сергія Нечипорука двічі було на дошці пошани біля Козятинської дирекції залізничних перевезень та біля парку. Пригадує, як на День залізничника від начальника дороги (тоді ним був Олексій Кривопішин) подарували іменний годинник. Це для залізничника цінний подарунок.

На останок нашої розмови Сергій побажав своїм колегам мирного неба, якнайшвидшого закінчення війни та перемоги

— Не бійтеся труднощів, їх можна подолати, — сказав Сергій Нечипорук.

«На коліях важко і влітку, і взимку»

А це Олександр Мартинюк. Йому 53 роки, родом з Пузирок. На залізниці він вже 33 роки. Каже, що починав з монтера колії, пропрацював 15 років. Потім був бригадиром 12 років, а потім — майстром.

— Працювали і в спеку, і в мороз. Отримували завдання, огороджували місце робіт і працювали, — пригадує Олександр — Серед знарядь праці — домкрати, електростанції, ломи, молотки. Міняли шпали бетонні.

Професію залізничника обрав не випадково. У цій галузі працювала його мама. Тож, вивчившись у бригадному коледжі у Боярці, приступив до роботи. А згодом, заочно закінчив ще Вінницький технікум, адже, щоб бути майстром, потрібна середня технічна освіта. Зараз з ним працюють його сини (старший і менший).

Робочий день у дистанції колії в Олександра розпочинається з інструктажа. Працює він щодня, з 8:00 до 17:00. Каже, що нічних змін немає.

— Це тільки в переїзних моїх — день-ніч — 48, — додає Олександр
Каже, що працювати на коліях тяжко що влітку, що взимку, але все ж влітку — важче.

— Влітку — пече і сонце, і шпали, — пояснює Олександр — Зимою, в принципі, більш-менш. Одягом нас забезпечують. Є і літній, і зимовий, є в що взутися теж. Взагалі, робота дуже важка. За людей треба відповідати, за колії. Це залізниця — станція, перегони.

За свою нелегку та відповідальну працю Олександр має нагороди — три медалі «Залізничної слави» I ступеня, IІ і III ступенів.Це заслуговує на повагу та свідчить про невтомну працю і відданість своїй роботі.

У вільний від роботи час Олександр любить проводити час зі своєю родиною. Також полюбляє роботу з автотранспортом.

— Бажаю всім миру та перемоги. Залізничникам — терпіння та здоров'я.

Приєднуємось до всіх побажань і вітаємо наших залізничників з професійним святом!

Читайте:

Зірка шоубізнесу спробувала себе в ролі провідниці на поїзді, який їде через Козятин

Що криється за дверима зачиненого басейну в Козятині?

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.