«Олександр у мене права рука, золота людина»
- Гарний приклад. Цю історію ми дізналися від Євгена Трайдакала, начальника сектору поліцейських офіцерів громади.
- Він скинув нам відео, як поліцейський офіцер Козятинської громади Олександр Пазюн навідується до своєї сусідки — 82-річної Марії Петрівни, яка ледь ходить по хаті з допомогою двох палиць.
- Розповідаємо про гарні справи добрих людей
Пані Марія живе на ПРБ, по сусідству з Олександром та його родиною. Жінка вже більше року не була на вулиці, не може, адже пересувається тільки по хаті і то кожен поріг їй дається дуже важко — щоб переступити його, потрібно докласти багато зусиль. Інвалідність має давно, що й не злічити скільки років точно. Полікувати ноги вже не можна. Каже: «Немає хрящів. Діагноз — деформація колінних суглобів».
Ноги майже не слухаються
Проблеми з ногами почалися у пані Марії після ДТП у 90-х роках під Немировом.
— Автівка тоді перевернулася, я постраждала найбільше, вилетіла через вікно, — пригадує Марія. — В мене перелом 11-го та 12-го хребців і під коліном був великий розрив. Лікувалась у нашій лікарні, була і в Хмільнику в санаторії.
Ногу підлікувала і поки була молодша, проблем не було таких, як зараз. Відчула наслідки на старості. Ноги зараз майже не слухаються. Вдень ще так сяк, по хаті ходить, а вночі — не може спати.
— Ноги крутять так, що не знаєш, де їх покласти, вони ж у мене ось так, більш не вирівнюються, — показує, сидячи на стільчику, бабуся Марія. — Біля кожного порога до Господа звертаюсь, щоб я могла його переступити. Добре, що я з Богом, з добрими людьми.
Сама пані Марія родом із Журбинців, зараз це Самгородоцька громада. Вийшла заміж, переїхала до Козятина, побудувалися, народили троє дітей — два сини та доньку. Вік пропрацювала на швейній фабриці, тут має 35 років стажу.
У 2014 році чоловік Марії помер. Згадує, як він завжди казав: «Не дай Бог, щоб гурчало над головою». Бо він бачив війну. Та це не єдина втрата для жінки. Похоронила найріднішого — свого сина.
— Сашуня мій помер у 42 роки, військовий сам був. Це вже 11 серпня 18 років минуло, така дитина була, — зі сльозами на очах каже бабця Марія. — В мене взагалі діти дуже хороші. Донька Людмила живе у Вапнярці, син Петро з Шаргорода.
На запитання, скільки має внуків та правнуків, відповіла так: «Всіх у мене, я рахувала 26 чи 27».
Родичі далеко, а сусіди близько
Діти до пані Марії приїжджають по можливості. Каже, донька обробляє город, влаштовує в хаті генеральне прибирання. А ще в поміч завжди приходить Олескандр, його теща Ольга і дружина Марина. Всі вони — живуть хата по сусідству. Бабусі допомагають вже давно. Що треба — вона все до них. Родичі далеко, а сусіди близько.
— Я до кухні якось дойду, вони мені сюди все, що треба заносять, всі продукти, а я вже сидячки їсти зварю, — розповідає пані Марія. — А буває і вони приносять, дуже добрі люди. Олександр у мене права рука, я як тільки впала — зразу йому звоню. Він ще й наш офіцер громади. І купляє мені те, що я попрошу, і водички принесе. Ось нещодавно відремонтував відро, яке обірвалося біля криниці. Це золота людина. От у себе косить і до мене прийде покосить. Сливку треба зрізати — зрізав, все на колодочки і привіз мені дрова. Не знаю, що б я без нього робила.
У Марії є соціальний працівник, Зоя. Розповідає, що приходить до неї тричі на тиждень. Все, що треба, робить.
— А от як впала, то я Саші телефоную, — продовжує бабуся Марія. — Я бажаю йому здоров’я крепкого, благополуччя, щоб він завжди був таким, який він є. Він дуже людяний, хороший, чуйний, доброзичливий. Дітям його бажаю здоров'я. Головне, щоб мирне небо було. Молюся за всіх за військових, за переселенців, за всіх українців.
Обслуговує все ПРБ, училище та вокзал
Поспілкувались ми і з Олександром, який у правоохоронних органах працює вже 16 років. Починав із дільничного, потім був 10 років у слідчому відділі. З 2014 року брав участь в АТО шість разів.
— Крайній раз у грудні з Харкова приїхали. Три місяці були там, виявляли колаборантів, займалися розмінуванням, стояли на блокпостах, патрулювали, — розповідає Олександр. — Пройшов всі конкурси та навчання на посаду офіцера громади. З 14 серпня офіційно призначили ним.
В території обслуговування Олександра входить все ПРБ, училище і вокзал. Разом — до 9 тисяч людей. Наразі він знайомиться, об’їджджає, роздає візитки. Каже, мають поробити листівки і розклеїти в магазинах, з його контактними даними.
Про пані Марію розповідає, що бабуся любить поговорити. Навідування до неї, то звична справа, яка не приносить зайвого клопоту. Каже, що всього лиш виконує свій обов’язок. І мова тут не про роботу чи посаду. А про те, що потрібно бути людиною, з добрим відкритим серцем, з чуйністю та милосердям по відношенню до інших.
Тут можна без перебільшення сказати — пані Марії пощастило як із сусідами, так і з офіцером громади.
Читайте також:
Говорили з дітьми та перевіряли раніше судимих. Один день з офіцером громади
На службі 13 офіцерів. Розповідаємо, хто і де забезпечує громадський порядок на Козятинщині
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
