Говорили з дітьми та перевіряли раніше судимих. Один день з офіцером громади
- Репортаж. Розпочинаємо цикл публікацій «День з поліцейським офіцером громади».
- Разом із місцевим шерифом В’ячеславом Березнюком побували у старост Сестринівки та Махаринець, заглянули у школу, музей Михайла Грушевського, місцеві магазини, а ще перевірили домашніх насильників та раніше судимих
У минулих публікаціях ми, нагадаємо, розповідали про програму «Поліцейський офіцер громади», де знайомили вас із нашими шерифами. Їх 13 — сім у Козятинській громаді і по два офіцери у решті громад — Самгородоцькій, Глуховецькій та Махнівській.
На тижні побували з офіцером Козятинської громади, старшим лейтенантом В’ячеславом Березнюком на територіях його обслуговування. На цій посаді він трохи більше місяця. За цей період проходить знайомство з територією, зі старостами та мешканцями, з організаціями. У В’ячеслава територія обслуговування, як і у всіх офіцерів, не мала. Не будемо цього разу перераховувати всіх вулиць, напишемо в загальному — це частина «тієї сторони» Козятина, дачний масив, Сестринівка та Махаринці. Якщо брати за кількістю населення — разом це шість тисяч осіб.
Вирушаємо на знайомство з громадою з офіцером на службовому авто від козятинського відділення поліції. До речі, автівка новенька, повністю укомплектована. Тут є сейф для помпової рушниці, сейф для зберігання зброї вдома, є велика та маленька автомобільна аптечка, бензопила, буксирувальний трос, набір інструментів, вогнегасники. Автівка забезпечена відеореєстратором. Все на своїх місцях, ми перевірили.
Маршрут насичений — відвідати села Сестринівка та Махаринці та ту частину Козятина, яка входить до території обслуговування офіцера. Про те, що побачили на об’їзді, трішки згодом. Спершу коротенько розповімо про біографію В’ячеслава, яку дізналися дорогою у перший пункт призначення — Сестринівку.
Успішно пройшов всі конкурси
В’ячеславу 32 роки. Народився у Кордишівці, проте з 2017 року проживає у Козятині, у східній частині міста, де і має територію обслуговування. У правоохоронних органах працює 12 років. У 2008-2009 роках служив у Збройних силах України. Після цього, з 2010 року пішов у ще тодішню міліцію. Більше чотирьох років працював у Київській державній службі охорони. Згодом перевівся у транспортну міліцію міста Козятина на посаду помічника оперуповноваженого, там пропрацював до 2015 року. Потім її розформували і В’ячеслав успішно пройшов атестацію до поліції. Так потрапив у Козятинський районний відділ. Тривалий час працював тут у групі реагування патрульної поліції. Потім дізнався про конкурс на офіцера громади, і успішно його пройшов.
Вільний час В'ячеслав проводить з родиною. Він одружений, має доньку Софію, яка навчається у сьомому класі. Полюбляє гру в шахи та риболовлю. Є старший брат, який служить у Збройних силах України.
24/7 з населенням
А тепер про робочі дні поліцейського. Як правило, вони розпочинаються о 9.00 і закінчуються о 18.00. Розводів, нарядів, як таких немає, але до відділення поліції В’ячеслав приходить, щоб взяти автомобіль. Вихідні — субота та неділя, але… Не завжди понеділок може бути робочим, а неділя — вихідним. Так, програма передбачає 24/7 з населенням, але є момент — вибір днів поліцейськими, у які вони можуть працювати, а в які — відпочити.
— Я, наприклад, можу зробити вихідний у вівторок, а у суботу — зробити відпрацювання. Або вдень відпочиваю, а вночі — працюю. Така специфіка, — розповідає В'ячеслав.
Взявши автівку, поліцейський їде на територію свого обслуговування, до старости села. Запитує, що потрібно, як пройшла доба, чи є проблеми. Також співпрацює зі службами у справах дітей, з навчальними закладами, де проводять профілактичні бесіди.
— Взагалі, головний критерій оцінювання роботи — це довіра до поліції. Ми не каральний орган, ми допомагаємо людям, проводимо профілактику адміністративних та кримінальних порушень, — наголошує офіцер громади.
Також, за словами В’ячеслава, у його функціональні обов’язки входить ще перевірка осіб, які вчиняли домашнє насилля, раніше судимих, власників зброї тощо.
— Взагалі, телефонують і вдень, і вночі. Якщо є можливість, ми виїжджаємо, якщо немає — відправляємо черговий патруль поліції для швидкого реагування і потім доопрацьовуємо матеріали, якщо це потрібно, — продовжує В’ячеслав. — Ми забезпечені логістичними пристроями, планшетами, боді-камерами, електронними радіостанціями, яка ловить зв’язок по району. Коли заходжу у планшет під своїм логіном і паролем, то вже рахуюся на робочому місці. Мені можуть скинути службове завдання, а також є можливість самому створити його в системі інформаційного порталу Національної поліції України. Тобто, наприклад, я їду в Сестринівку і в мене там є власники зброї, яких потрібно перевірити. Я створюю завдання і перевіряю, чи все належним чином зберігається. Так просто все не робиться.
Перші зупинки — магазин, музей
Поки говорили про робочі моменти, вже й приїхали у Сестринівку. Перша зупинка — один із місцевих магазинів. Тож В‘ячеслав, озброївшись пачкою візиток, вирушив туди на знайомство. Побачивши поліцейського, спочатку продавчиня трохи чи то розгубилась, чи то злякалась. Але згодом, почувши в спокійному та врівноваженому тоні пояснення, заспокоїлась і навіть почала усміхатися.
— Заїдемо в один чи два магазини і все, люди будуть знати, що в них новий поліцейський, — жартома додав В’ячеслав.
Наступна зупинка — Сестринівський музей Михайла Грушевського, де нас привітно зустріла староста старостинського округу Людмила Левчук. Провівши короткий екскурс історичної місцини, садиби видатного українського історика, громадського та політичного діяча, Людмила Левчук теж познайомилася з офіцером громади. Приїхав на зустріч із новим офіцером громади і отець Іван.
— Наше село — одне із найстаріших. Перша письмова згадка датується від 812 року, — додає пані Людмила. — День села відзначається на Покрову, цьогоріч це 1 жовтня. Готуємось до патріотичних культурно-мистецьких заходів.
Староста розповіла багато історичних деталей і про музей, і про село. З її розповідей можна написати ще одну цікаву публікацію. Але маємо рухатись далі. Додамо лишень, що в Сестринівці проживає близько 900 людей, 41 — воює. В селі достатньо молоді, є старожили. Найстаршій жительці Таїсії Ткачук 95 років.
Запитали у старости, чи є якісь проблеми, як от, наприклад, спалення сухої трави, бур’янів. Так як зараз це на часі.
— Так, дзвінки про спалення надходять. Люди повідомляють мені, а я вже у відповідні служби, — додала пані Людмила.
Школярі не хотіли відпускати
Час іде, тож їдемо далі. Розпочинається друга половина дня.
Заглянули в місцеву гімназію, яка знаходиться неподалік. Тут нас теж зустріли з посмішками та теплими словами. В’ячеслав представився директору Оксані Зелюк, яка запропонувала пройти до старшокласників на урок. Мовляв, там є проблемна учениця, яка частенько зриває уроки, тож присутність поліцейського їй не завадить.
У класному кабінеті приємно вразив підхід офіцера громади до спілкування з учнями. Знову ж таки — тихий та спокійний тон розмови, всі питання і відповіді — по суті.
— Якщо у вас є питання — телефонуйте, візитки мої є. Прийдете додому, заспокоїтесь, бо ви зараз трохи схвильовані і це зрозуміло. Хочу, щоб знали, я завжди відкритий до спілкування, — наголосив В’ячеслав у знайомстві з 9-класниками.
Поговорили і про булінг. Це питання зараз дуже поширене у навчальних закладах. Офіцер нагадав, що за це є відповідальність.
— Вас ніхто не лякає, просто повідомляємо, щоб ви про це знали, — додав шериф.
Далі з директором пройшлися по гімназії, яка, до речі, побудована ще у 1938 році, але осучаснена, з ремонтом. Тут нова їдальня, новенька учительська. У гімназії навчається 77 учнів, є дошкільне відділення (22 дитини). Територія немаленька, але досить охайна та доглянута. В око впала красива клумба з трояндами, які вже другий рік, за традицією, висаджують колами випускники.
Не можливо не описати момент, коли поліцейський покидав школу і прямував до авто. Діти, в прямому сенсі слова, не хотіли відпускати. Почали робити селфі, все розпитувати, а потім атакували службову машину. В’ячеслав із задоволенням відповідав на питання, давав посигналити та «пошипіти» у рацію.
Гарно та пізнавально діти провели час у компанії офіцера громади, їдемо далі.
Профілактична бесіда
На черзі — знайомство з працівниками сільської ради, а також перевірка особи, в тому ж таки селі, яка вчиняла домашнє насильство і стоїть на обліку.
— Коли складається протокол відносно особи, вона автоматично стає на облік і потім ми її перевіряємо за місцем проживання, щоб не вчинялись протиправні дії у майбутньому, — пояснює деталі процедури перевірки В’ячеслав.
Розшукали будинок, де проживає вищевказаний чоловік. За словами офіцера, в сільській місцевості важче добратися до місця призначення, в місті — все набагато оперативніше можна вирішити. З чоловіком провели профілактичну бесіду. Звісно, спочатку, він не був налаштований на розмову, почав щось вигадувати, все заперечувати, але потім, почувши роз'яснення та причину візиту, заспокоївся. Перевірили документи, запитали, чи все добре, чи нічого не порушує і пообіцяли згодом ще заглянути, аби переконатися в достовірності відповідей.
— Щоб ви розуміли, присутність наша, от коли ми їдемо на автівці, з проблисковими маячками — це вже один із превентивних заходів, з метою недопущення правопорушення, — говорить В’ячеслав. — Люди бачать, що ми є. З нашого боку намагаємось більше проводити профілактики, ніж покарань.
Багато випадків сімейного насилля
У нас попереду — сусіднє село Махаринці. Приїхали в центр, де зустрілися зі старостою Наталією Василюк. Тут налічується близько 1400 людей, більш як півсотні — на війні.
У кабінеті старости В’ячеслав теж представився і запевнив: «Будемо спілкуватися частіше». На що староста відповіла, що як таких проблем в селі немає, все як зазвичай.
А на черзі у нас дорога на Козятин. Там потрібно перевірити власника зброї і раніше судимого, який притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку та зберігання наркотиків. З головою громади В'ячеслав знайомий, адже офіційне представлення вже було (на День прапора).
Дорогою дізналися, з якими питаннями найчастіше звертаються за допомогою до поліції, які злочини трапляються найчастіше.
— На даний час в нашій країні ведеться активна боротьба з домашнім насильством, тому що дуже багато випадків, — розповідає офіцер. — Їх є чотири види — фізичне, економічне, сексуальне та психологічне. Вони, скажемо так, на першому місці. Далі йдуть сварки між сусідами, дуже багато порушень правил дорожнього руху, їздять на мопедах. Цей напрямок ми також обслуговуємо. Слід додати і про спалення сміття, задимлення.
На запитання, чи багато вже оштрафували, В’ячеслав відповів: «Не завжди, коли караєш особу, це ефективно. Для початку це профілактика, роз'яснення, бесіда. А протоколи можуть складати працівники держслужби з надзвичайної ситуації. Вони вже не бесідують. Штрафи за таке немаленькі — 3 400 гривень.
У Козятині поліцейські перевірили власника зброї. Там і з документами, і з умовами зберігання все добре. Господарі зустріли неочікуваних гостей з посмішками та рукостисканням.
Наостанок заїхали до раніше судимого. Він виявився вдома, тож з ним теж вдалося поспілкуватися. Все фіксується в загальну базу, записується та фотографується. На цьому робочий день поліцейського офіцера не завершився, хоча вже чимало зробили. Як бачимо, будні у них насичені, продуктивні та важливі. Отак, за день можуть наїздити і до 200 кілометрів. Чесно кажучи, після такого журналістського завдання, у нас залишилися тільки приємні враження. Як від роботи та спілкування з розумним та перспективним поліцейським офіцером, так і загалом від усієї програми. Так тримати!
Контакти офіцерів громади
- Євген Трайдакало — начальник сектору поліцейських офіцерів громади 0968248480
- Іван Антонюк 097-63-33-594
- Микола Дзюба 097-759-05-02
- Дмитро Литовченко 063-288-72-25
- Віталій Лаврук 063-282-50-60
- Володимир Білоус 063-61-79-406
- Артем Ільчук 097-776-24-56
- Олександр Журавльов 096-684-52-89
- Олександр Левчук 099-153-05-75
- Сергій Кузьмінський 068-586-54-03
- Дмитро Мельник 098-256-96-10
- Олександр Пазюн 097-842-60-69
- В’ячеслав Березнюк 096-705-78-25
- Роман Стецюк 063-847-72-83
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
Геннадий Ткачук