Неймовірна історія кохання репресованого Семена Кирилюка з Козятинщини

• Історію, якою поділилася на своїх сторінках директор Козятинського музею Лілія Макаревич, повідав нащадкам його онук Володимир Іванович Сінчук, 1950 р. народження, житель м. Любар, що на Житомирщині.
• Він присвятив дідусеві вірш у збірці поезії «Фіолетові коні» під назвою «Без права на листування»

Ось що пише Лілія:

«Дідусь Семен Гаврилович Кирилюк народився в родині заможного багатодітного селянина Гордія Кирилюка в с. Рубанка, що на Козятинщині. Проживав разом з батьком. Заможний прадід Гордій усіх дітей одарив землею. У 1914 р. його син, наш дід Семен, був демобілізований в армію. Служив пластуном-розвідником, у кінноті. До 1917 р. мав звання унтер — офіцер, а за звитягу та мужність нагороджений 4 медалями і став повним кавалером Георгієвського Хреста.

Познайомився з Марією — фрейліною цариці

Під час відпустки перебував у Петрограді й там познайомився з премилою красунею, яка брала участь у благодійних акціях і допомагала пораненим у шпиталях. За бойовий хист й заслуги перед державою, звитягу, красиву поставу, призначили красеня у Петрограді охороняти царську родину. Саме там на службі він вдруге побачив знайому дівчину на ім’я Марія. Вона виявилась при дворі фрейліною цариці Олександри. Була полькою українського походження, з дворян, закінчила Варшавську гімназію та Петербурзький інститут Благородних дівиць, володіла 6 мовами. Мала шлюб, але чоловіка підняли на багнети революціонери за , те що закликав воювати до переможного кінця. Донька від першого шлюбу трагічно загинула. В той трагічний період людей дворянського походження всіх переслідували.

Закоханий красень Семен Гордійович родом із с. Рубанки запропонував коханій опіку, захист і шлюб. Навіть прізвище нареченій дав нове перед вінчанням, своєї матері дівоче — Олексюк. Пізніше закохані повінчалися.

Дивом залишився живим

Як розвивалися їхні стосунки, нащадки не знають, але із переказів старших чули, що дід з’явився у селі в 1920-ті роки, як червоний командир із двома ординарцями. До того тричі під ним вбивали коня, служив в лавах «білих» і «червоних». Під час боїв дідова сотня форсувала річку і він дивом залишився живим разом ще з 15-ма щасливими вояками.

Повернувся до рідного порогу й почав разом з коханою дружиною господарювати . Звів нову хату, у людей був в авторитеті. Знаючи його вдачу, наснагу, господаровитість, довірили йому очолити сільську раду. Мав трійко дітей. У 1927-і році держава створювала колгоспи. Дідусь Семен і його рідня — чотири брати відмовилися писати заяву на вступ в колективне господарство. Їх засудили , розкуркулили й насильно вислали в північні та східні регіони СРСР, а Семена у 1928 р. вперше арештували за брехливим доносом - крадіжку колгоспних буряків. Засудили до 4 років відбування покарання у Біробіджані.

Вирок Трійки — розстріл

1936 р. повернувся до сім’ї. Віддав землю у колгосп, пішов працювати на залізницю диспетчером, а пізніше старшим дезінфектором станції Козятин Південно- Західної залізниці. Поруч працювала санітаркою кохана дружина Марія. Як розповідала вже в наш час донька, мама внука Володимира , що в той час саме стали більш-менш краще жити, але знову арешт у 1937 р. і звинувачення, як ворогу народу та вирок Трійки — розстріл. За доносом, бо ніби – то казав, що після Іспанії німець піде війною на СРСР.

Кохана про це не знала до самої смерті. Вона писала в різні інстанції. На запити прийшла відповідь, що її чоловік засуджений до 10 років без права листування. Насправді діда Семена розстріляли 5 грудня 1937 р. у П’ятничанському лісі неподалік Вінниці. Зі слів внука Павла Безпалька із с. Безіменної, цю правду близькі дізналися значно пізніше. У 1959 р. в сільському клубі вручили листа про посмертну реабілітацію Семена Гавриловича Кирилюка, який ніби-то загинув у 1943 р. смертю хоробрих, захищаючи від фашистів м. Вороніж. Нащадкам навіть вдалося добитися, завдяки родичці Фросині, що працювала у Кремлі, компенсацію за безвинно убитого діда. Але бабуся Марія так і не дочекалася брехливої реабілітації , померла у 1958 р. Кошти прийшли і рідним вдалося на них побудувати наймолодшому брату Аркадію хату.

В родинному архіві нащадки зберігають ту довідку про реабілітацію діда Семена Гавриловича Кирилюка безвинно репресованого 5 грудня 1937 р., реабілітованого 11 грудня 1959 р. , де рекомендовано поновити довідку з правдивою датою смерті діда, звернувшись до районного РАГСу».

Читайте:

Коли серця б’ються в унісон. На День закоханих у Козятині одружилося три пари

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.