Між могилами — хащі, а на прибирання бракує рук

• Сектор єврейських поховань на міському кладовищі заріс бур’янами та самосівами. До редакції звернулися небайдужі козятинчани, які закликають упорядкувати територію. Хто має дбати про порядок на старих похованнях і чи вдасться розчистити занедбаний сектор — з’ясовували наші журналісти. 

До нашої редакції надійшла письмова скарга. В ній йшлося проте, що сектор єврейського поховання на міському кладовищі сильно заріс. 

Цитуємо лист: «Пам’ять… це найважливіше, що об’єднує народ. Вона живе в наших спогадах, у сімейних історіях, у пам’ятниках і могилах тих, хто вже відійшов у вічність. Саме тому кладовище має бути не лише місцем поховання, а й місцем поваги, вдячності та збереження пам’яті.

Нещодавно відвідали Козятинське міське кладовище. Ззовні, на перший погляд, воно виглядає пристойно. Дорогі пам’ятники, упорядковані могили, але варто відійти від центральних алей лише на десяток кроків — і розумієш, що не все гаразд: позаростали доріжки, бур’яни по саму шию (не в переносному, а в прямому сенсі), порозросталися дерева.

Особливо хочеться відзначити територію єврейського кладовища. Зрозуміло: багато родичів покійних виїхали, інші могили залишилися без догляду через відсутність близьких. Проте дивують суцільні хащі не на могилах, а поміж ними, через які в буквальному сенсі доводиться продиратися.

Кілька років тому єврейська громада зібрала кошти і кладовище було впорядковано. Та з часом воно знову заросло.

Звертаюся до керівництва кладовища: можливо, варто не лише стежити за центральними доріжками, а й звертати увагу на те, що знаходиться далі від очей?

Звертаюся також до міської ради з проханням виділити кошти на впорядкування єврейського кладовища.

Пам’ять про тих, кого вже немає поруч, не повинна заростати бур’янами. Вона потребує турботи незалежно від того, скільки років минуло»

З цим листом ми звернулися до директора кладовища Павла Занюка.

 — Краще побачити ніж годину розповідати, — сказав директор представнику преси. Дорогою продовжив: — До війни у нас були в штаті супер спеціалісти. Всі вони зараз б'ють ворога і захищають українську землю, мене з вами і тих, хто в тилу. В штаті тільки я і мій бухгалтер. Радий був би взяти когось на роботу у штат та багато з тих, хто звертався влаштуватися на роботу, не витримують термін перевірки щодо відповідальності. Два три дні ніби нормально, а потім — не вихід на роботу. Тож доводиться перебиватися працівниками по найму. Кладовище велике, самі бачите яке. Якщо розділити по секторах, то маємо тут 28 секторів. Фінансових спроможностей від поховань щоб наводити лад на кладовищі вистачає тільки на три сектори за сезон. Ми робимо трохи більше. Починаємо вирізати рослинність з таненням снігу і припиняємо, коли дерево вже йде в ріст. На широких доріжках вирізаємо дерева, як тільки вони заважають проходу людей. Сектор з єврейським похованням розчищали цієї весни і на середину літа воно знов заросло. Ось саме прийшли у цей сектор.

Бур'яну і самосіїв деревини ми бачили багато. Видимість до виходу в обидва боки була на широкій доріжці. Там, де суцільні хащі, бачили острівці без порослів і бур'яну там, де за могилками хтось прибирає. Захоронення 1961-1964 рік, а могилки прибрані і біля них немає зарослів. 

Важко було пройти там, де між рядами була відстань 50-60 сантиметрів. 

— А серп на кладовищі є? — запитали Павла Занюка, — Для мотокоси тут явно бракує ширини, треба хоч трохи розмаху. Бур'ян тут можна лише вижати серпром чи міні косою. 

— Ми пройдем ще раз і цей сектор, тільки це буде в порядку черговості. Ми не можемо на якомусь секторі двічі видаляти порослі, а на якомусь— жодного. Якщо комусь хочеться облагородити могили рідних швидше — треба заключити договір з «Чистим містом» і вони в прийнятні строки виконують замовлення, — висловив свою думку Павло Занюк.  

Ми вирішили запитати козятинчан, хто має наводити лад на кладовищах. Першим нашим співрозмовником став 84-річний пан Петро. 

— Могилка не заростає до тих пір поки рідні мають можливість там прибирати. Мені 84. Ходжу на кладовище часто, бо довго працювати мені вже важко. Найкращий порядок можна зробити тільки самому. У мене така думка, у когось може інша. 

Пан Ян — поляк за національністю і має родичів у Вроцлаві та Любліні. Каже і там, і там за могилами померлих зазвичай відповідають родичі. 

— Якщо вони не можуть робити це особисто, то укладають договори з релігійними організаціями чи місцевими ритуальними службами. Іноді наймають приватних прибиральників, — сказав чоловік, якого сусіди звуть Іваном.

У Пана Геннадія діти у Штатах. Він розповів, що в Каліфорнії прибирає адміністрація, але у них фінансування на прибирання території йде з різних інвестиційних фондів. Останньою нашою співрозмовницею була пенсіонерка Ганна. 

— Це біда більшості кладовищ в Україні. Самотужки справитися з порослями давніх захоронень не зможе жодна адміністрація. Та й що там гріха таїти: скільки не розчищати дерева-самосії, вони будуть рости. Їх з корнем видаляти треба було, коли вони були маленькі. І коли то було. Міське кладовище було відкрито майже 70 років тому.  В той час адміністрацією були самі люди. Хто прибирав на могилах — там був порядок, хто виїхав з Козятина — у тих на могилках близьких і біля могилок заросло. По селах схожа ситуація, там самі люди виходять на суботник і роблять розчистку, а у нас даю 100 відсотків, що люди не зберуться. І це правда, кажу те, з чого починалося і те, що зараз є і ми нікуди від того не дінемось, — висловила думку жінка.

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.