Крик душі природолюба :«Що створювалося роками, тепер нищиться»

• На гарячу лінію газети «RIA Козятин» звернувся мешканець Титусівки Петро. Він повідомив, що переймається через те, що нищиться Титусівський ліс.  — Сказати, що повністю капець, то поки що ні, але до того йде. І почалося це навіть не в цьому році, а значно раніше

. З лісу зробили заповідник і зараз йде його повне знищення — тракторами, машинами, мотоблоками з причепами. Їдуть до лісу, хто чим може. Те, що створювалося десятиліттями, тепер нищиться. Школа, діти, вчителі, слідкували за кожною комахою, за кожною квіткою, сьогодні це нищиться тракторами. Але що говорити по телефону? Це треба побачити. 

— Добре, коли у вас буде час і бажання  поїхати у Титусівський заказник — телефонуйте, поїдемо разом. 

— Та не бажання це, крик душі. У нас тут була школа. У 1933 році люди з голоду пухли, а школу будували, бо дітям потрібно було десь вчитися. У цьому лісі моє дитинство пройшло, а зараз таке робиться. Я за цим лісом, а він займає площу 4.8 га років, 15 тому доглядав. Я керував відділом в радгоспі Сигнал, а ліс був прикріплений до відділку. Тобто я був відповідальним за цей ліс, — каже пан Петро, —  Домовились, у понеділок я зателефоную і ми поїдемо, а ви все побачите.

Поїхати в понеділок разом з паном Петром у нас не вийшло, через важливу в Титусівці подію. В одного з місцевих мешканців захворіла на сказ домашня тварина. Тож, у четвер, 19 червня, поїхали у ліс самі. 

Перше, на що звернули увагу — трава недалеко від лісу витоптана більше там, де пасуться корови і коні. У сам ліс ведуть дві дороги. На першій, що ближче до траси,  ми не помітили ознак заїзду важкого транспорту ні в середину лісу, ні до його початку. На другій дорозі, яка веде до лісу, є глибокі колії, які заростають травою. Є й свіжі сліди від заїзду до лісу мотоблоком. Що робив там господар транспортного засобу, топтав осоку чи крав дрова — нам не відомо. Дорога, яка веде всередину лісу — заросла травою. Складалося враження, що важкого транспорту там, крім мотоблоків місяців чотири не було.

В лісі ми нарахували близько 10 свіжоповалених вітром дерев і десятків зо два, може більше, пеньків від раніше повалених дерев. 

Історія з глибокими коліями до лісу і такою кількістю повалених дерев нам відома. Дерева падають від вітру за природою. Масово їх зібралося в лісі протягом періоду коли керували громадою попереднє керівництво. Саме міський голова будучи на посаді не давала агролісівцям дозволу зайти в заказник і забрати валежник. Дозвіл забрати деревину Райагроліс отримав, як у нашому місті змінилася влада. Припав цей період на ранню весну, коли колеса важкого транспорту сильно грузли в грунті. Один раз агролісівці спробували заїхати в ліс та потерпіли невдачу. Після того як трактор витягли  стали виносити деревину до поля і там вже вантажити метрівки на транспорт. Глибоку колію агролісівці не загортають, лише тому щоб не було спокуси і можливості  заїхати злодіям в середину лісу.

Довго й ми по лісочку не ходили тому, що господарями заказника є червонокнижні, чорні, садові мурашки. Стояло нам зупинитись, щоб зробити фото мурашника, як непроханого гостя заказника вони й обсіли. Довелось самим собі об’явити евакувацію з лісу.  

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.