Козятинчанки, які побудували успішний бізнес: історії переселенок

• Познайомимо вас із двома підприємицями, які почали своє життя в Козятині з нуля.
• Вони мешкали на Донеччині, а десять років тому переїхали до нашого міста, тікаючи від війни. Тут вони відкрили майстерні: Олена — швейну, Тетяна — кондитерську.
• Що допомогло рухатися далі — розповіли підприємиці

Олена Мялук — власниця швейної майстерні. За фахом вона — технолог та конструктор одягу. У 2006-му вирішила започаткувати власну справу і відкрила підприємницьку діяльність. На той момент Олена мешкала під Донецьком. Але її бізнес не мав нічого спільного із шиттям, хоча мав прямий стосунок до одягу.

— У Донецьку у мене був магазин дорогої жіночої білизни, — розповідає Олена Мялук. — А шила я тоді просто за бажанням вдома. Хоча був період, коли ми з трьома подругами тримали ательє у центрі Донецька. Ми починали як сумісний бізнес. Це була моя друга спроба ділити бізнес із кимось і я зрозуміла, що це згубна справа.

Так було доти, доки не почалася війна. Олена з трьома дітьми (молодший син був ще зовсім немовлям) мусила покинути рідну домівку. Жінка потрапила на Вінниччину. Спершу оселилася у селі на Козятинщині, згодом вирішила переїхати до міста.

— Я не думала в Козятині бізнесом займатися взагалі, — зізнається Олена. — Я приїхала сюди в липні, Матвію був місяць, Вані — дванадцять, Назару — два з половиною. Ми не їхали сюди жити, ми їхали перебути. Спочатку два тижні, потім три, потім до першого вересня.

Так вийшло, що сім’я Олени залишилася в Козятині. Перші півроку жінка займалася дітьми. А тоді купила швейну машинку і почала вдома шити. Це допомагало відволікатися. Минув час і Олена замислилася над тим, щоб відкрити власну справу. Дізналася про організацію «Джерело надії», подала заявку на грант і виграла.

— Це був мій перший грант, — каже Олена. — Я хотіла брати на самозайнятість, але мені порадили взяти повний, оскільки я вже мала зареєстрований ФОП. Другий грант, який я виграла, був від громадської організації «Вісь».

Олена Мялук виграла декілька грантів. Завдяки отриманому фінансуванню їй вдалося орендувати приміщення, закупити необхідну техніку та обладнати швейну майстерню. Її основні напрямки роботи — реставрація та ремонт одягу, пошиття шоперів та уніформ для кафе, ресторанів, магазинів, барів і салонів. Замовники Олени не лише місцеві, а й заклади з різних куточків України. Останнім часом підприємиця почала розвивати ще один напрямок — жіночий одяг в екологічному стилі. Його основні принципи — натуральні тканини та фурнітура, фарбовані виключно натуральними барвниками, мінімізація в крої та толерантність до фігури.

— Найбільша проблема у моєму бізнесі, це те, що мені дуже важко знайти за моїми запитами працівників, — додає Олена Мялук. — Тому що у мене не поточна робота як на фабриках, коли кравці строчать один і той самий шов. Тут потрібно трохи і технологію знати. І в мене дуже високі вимоги до якості.

Все почалося з новорічного ярмарку

Тетяна Шведова — власниця кондитерської. Випічкою почала займатися ще тоді, коли жила у Донецьку. Але на той час це був для жінки не бізнес, а додатковий заробіток.

— Все почалося з того, що я народила першу доньку і як кожна мама хотіла своїй дитині зробити на перший День народження найкращий і найсмачніший торт, — розповідає Тетяна. — Так почалося моє знайомство з кондитерською справою. Всі діти з вулиці прийшли до нас на свято. Це був торт у формі ляльки, яка мала сукню з мастики. Це зараз мастику можна на кожному кроці придбати, а 15 років тому потрібно було робити самій. Ти мішаєш цукрову пудру, білок, додаєш лимонний сік, а воно потім все тріскається. А скрутити ще якісь завитушки — це взагалі складно.

Мама однієї дитини, яка була на святі, захотіла такий торт і собі. Між сусідами розійшлося, що Тетяна гарно пече і їй почали надходити замовлення. Так було до 2014 року, поки не почалася війна. Тоді Тетяна вже з двома дітьми і чоловіком переїхала до Козятина.

— Перший рік я тут нічого не робила, займалася просто дітьми, — продовжує Тетяна. — Потім я згадала, що колись ще в Донецьку пробувала пекти пряники, але тоді мені це не зайшло. А в Козятині випікати пряники допомогло мені вийти з депресії. Коли ти їх малюєш, забуваєш про все. Я познайомилася з Оленою Мялук. Вона шила фартушки. На Новий рік мали проводити ярмарку на площі і в мене з’явилася ідея зробити аплікацію у формі символа року, це був рік Півня. Я напекла печива і ми вийшли на новорічну ярмарку.

Згодом Тетяна дізналася про організацію «Джерело надії», подала заявку і виграла свій перший грант на самозайнятість. Жінка отримала якісну духовку та комбайн і почала працювати вдома. А після другого гранту орендувала приміщення і відкрила невелику кондитерську.

— Я починала з того, що просто робила печиво, — каже Тетяна. — Потім до асортименту додалися ще макарон. Чоловік купив мені вживану кавомашину. Ми почали їздити на ярмарки. Там я познайомилася з однією жінкою з Бердичева, яка запитала, чи роблю я еклери. Так у нас з’явилися еклери. Кожен десерт, напевно, принесла людина з мого життя.

Тетяна Шведова та Олена Мялук розповіли про свій бізнес на «Стаді-тур», який організувала ініціативна група «Літо» в рамках проєкту «Посилення голосу жінок в громадах». Проєкт втілює громадська організація «ВІСЬ» спільно з «CARE.Ukraine». У його рамках в Козятині проводять безкоштовні тренінги та майстер-класи для жінок.

«Стаді-тур» став четвертим заходом, організованим ініціативною групою «Літо». Під час нього козятинчанки відвідали п’ять локацій бізнесу, які започаткували жінки.

 

Читайте також:

Козятинчанки, які побудували успішний бізнес

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.