Козятинчанин Микола Кужель зустрів свій 90 річний ювілей

• У середу, 23 серпня, ветеран праці, фаховий залізничник, ліквідатор Чорнобильської катастрофи, батько, дідусь і просто чудова людина Микола Антонович Кужель приймав вітання від рідних та близьких.
• Приємною несподівано для нього було побачити в цей день велику делегацію від ради ветеранів.
• Як то було — у нашій розповіді

Микола Антонович сидів на лавочці в подвір’ї власного будинку і чекав зустрічі з своїми рідними та близькими. Коли побачив у своєму дворі такий потужний десант мало знайомих йому людей від радості мило не розплакався.

Його привітали з ювілеєм голова ради ветеранів Федір Кропива, голова ГО «Ветеранів- ліквідаторів аварії на ЧАЕС та членів їх сімей Козятинської ТГ» Юрій Бондарюк та актив організації. Кожен побажав імениннику міцного здоров’я, миру над головою, поваги рідних, щастя і вогнику в душі та доброї щирої посмішки під час святкового столу.

З години на годину до будинку ювіляра мали прийти його найрідніші і найближчі.

Тож йому потрібно було готуватися до прийому гостей. Попросили його щоб він трохи розповів про себе.

Микола Антонович в роки своєї трудової діяльності був фаховим і відповідальним працівником. Найбільшим відбитком в пам’яті ювіляра була робота на підприємстві тож почав він з неї. А робота помічника механіка хопер дозаторного потяга записала його у ліквідатори на Чорнобильській АЕС.

Їхня секція мала Житомирську прописку. Вони займалися ремонтом залізничних колій по всій Україні. Як розповідає іменинник, в той час почала хворіти його вірний друг по життю, кохана дружина. Його призначили помічником механіка хопер дозаторного потяга через те, що помічнику механіка було простіше знайти заміну.

Коли сталася аварія на ЧАЕС вже ніхто нікого не питав про сімейний стан. Як в часи комуністичного минулого «Партія сказала треба, а їй народ каже — так»

Масштаби аварії було таємницею. Бригада секції залізничників тільки знала, що пошкоджений реактор треба сховати в укриття. Тож Микола Антонович возив для саркофагу щебень.

Якось через пару місяців роботи на ЧАЕС ліквідатор Микола Кужель запитав у свого керівництва, що багатьом є заміна, а їхній потяг в числі постійних. На роботі йому відповіли, що в Чорнобилі треба найкращих, а кращих за вас немає. Так помічник механіка Микола Кужель працював вахтовим методом до завершення будівництва саркофагу.

— А здоров’я як? не підводить?, — запитали ми у іменинника.

— Повний букет, але ж я чоловік старої закалки, тримаюся, —  відповів ювіляр і додав, — Допомога від держави чорнобильцям є. У госпіталь у приказному порядку. Коли там був, то відношення лікарів до своїх пацієнтів і обов’язків заслуговують на повагу. Чи змінилося там щось під час війни, не можу нічого сказати.

Так негадано з розповіді про здоров’я 90-річного ліквідатора перейшли на тему війни. Миколі Антоновичу боляче, що за Незалежність України гинуть молоді хлопці і він просльозився вже не від радості.

Заспокоїла свого любого дідуся внучка Ніна:

— Дєдушка, у нас свято, тільки не плакати. 

Микола Антонович змахнув непрохану сльозу і знов став розповідати про роботу у Чорнобилі.

Ліквідатор ІІІ категорії на ЧАЕС Микола Кужель ще міг багато розповісти про роботу, про своє життя на довгій життєвій ниві. Але йому потрібно було готуватися до прийому дорогих йому людей. Актив громадської організації ліквідаторів на завершення свого візиту побажав ювіляру ще раз міцного здоров’я, щирої любові близьких, радісних емоцій та щасливих миттєвостей життя.

Іменинник всім сердечно подякував за привітання та згадав, що привітали його з роботи де він працював залізничником. Звиду ніби звичайна вітальна картинка на папері, а яка  вона дорога імениннику, що за його бездоганне відношення до роботи його досі пам’ятають. Пам’ятають і ліквідатори чорнобильці, на наступний його ювілей знов прийдуть з подарунками.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.