«Коли підіймали наш прапор я плакала, відчувала гордість»

• Молодець! Козятинчанка Марія Шпатківська здобула срібну медаль на Паралімпійських іграх - 2024 в Парижі у змаганнях зі штовхання ядра.
• Це перша нагорода Марії на рівні Паралімпіади і вона далася їй нелегко, адже за два тижні до поїздки Марія отримала травму.
• Як відновлювалася та як приймала вітання — читайте у матеріалі

Наша Марія Шпатківська — паралімпійська призерка зі штовхання ядра у Парижі! Спортсменка, перевершивши свій же результат, у фіналі здобула «срібло» для України. Ця новина на минулому тижні облетіла всі новинні пабліки. Результат Марії не може не тішити — неймовірна сила духу, витримка та жага до перемоги. Вінниччина, зокрема Козятин, та вся Україна пишається такими талановитими спорстменами. Поспілкувалися з Марією і розпитали всі деталі — як готувалася, чи думала про перемогу і взагалі, що відчувала, будучи на змаганнях світового рівня.

Як готувалася та тренувалася

Розповідаємо по порядку. Пам’ятаєте, ми розповідали як на міжнародному рейтинговому турнірі Гран-прі з паралегкої атлетики, що проходив у Парижі в середині червня, Марія виборола золоту медаль у штовханні ядра? Сама ця перемога дала можливість потрапити їй у світовий рейтинг і поїхати на Паралімпійські ігри.

— Майже весь серпень ми були на зборах в Словаччині. Там були важкі тренування, по два рази на день, — розповідає Марія. — Потім ми приїхали в Україну і десь за два тижні до виїзду, до старту я сильно травмувала спину. Це сталося на тренуваннях — основну роботу зробили —  і поштовхали, і штангу зробили —  і вже в кінці, коли я просто стрибала, в мене схопила спина. Добре, що оперативно звернулися до лікарів. Лікував Марію Вільям Едуардович Войцеховський (дитячий ортопед-травматолог вищої категорії, спортивний лікар, Заслужений лікар України за 40-річним стажем. На щастя, здоров’я вдалося підправити і дівчина поїхала підкорювати світові рейтинги.

Перевершила свої показники

Марія виступала 4 вересня. Тримали за неї кулачки. Вона мала шість спроб і в результаті перевершила свої попередні показники. Адже на Чемпіонаті України вона  штовхнула ядро на 12,15 метрів, в Парижі мала позначку в 11,79 метрів. Потім на зборах результат покращився і вже на Паралімпійських іграх-2024 спортсменка показала свій максимум — 12, 35 метра. Молодець! 

Запили у «срібної» призерки, як вона  справлялася з емоціями та хвилюваннями, адже змагання такого рівня для Марії вперше. Можна сказати це її дебют і доволі вдалий!

— Звісно, я хвилювалася і до змагань, і під час них, і мандраж трішки був, — каже Марія. — Але він і має бути, бо без нього не буде результату. Дуже важливо, щоб мандраж був контрольований, тоді він не буде заважати, а навпаки, додасть адреналіну, емоції і ти вистрілюєш свій максимум.

Обнялися з тренером і разом плакали

Поцікавилися у Марії, чи очікувала увійти у трійку лідерських місць?

— Так, цього хотілося дуже сильно, і ми старалися і йшли до цього, — продовжує Марія. — Я розуміла, що перша я не буду, тому що американка штовхнула по світовому рекорду на минулому Чемпіонаті світу і я так і думала, що вона буде знову бити свій рекорд. А от поборотися за друге-третє місця — думала, але не забувала, що є інші спортсмени, які також можуть додати результати. Адже суперники були сильні

Але… Наша Марія теж не зі слабких. Зібрала всю силу в кулак і стала срібною призеркою. Стала відомою на всю Україну і світ. Хвилюючий і трепетний момент — нагородження 

— Коли вручали медаль наш прапор піднімався — відчувала гордість, сльози на очах. Вони ще полилися в секторі, коли  я зрозуміла, що друга. Ми з тренером обидві обнялися і плакали тоді… — додає Марія у розмові.

Ввів у спорт Володимир Шульга

До речі, про тренерів. Запили у олімпійської призерки про її першого тренера — Володимира Шульгу. Адже саме він ввів дівчину у спорт, дав базу.

— Так, його не можна не згадати, — каже Марія. — Він показав мені взагалі, що таке спорт, розказав до чого можна прагнути і чого досягати, дав загальну фізичну підготовку. Це було давненько (мені було 7 років), але я як зараз пам’ятаю той день, коли він прийшов до школи. Мене тоді привели в кабінет фізкультури, Іванович запропонував займатися плаванням. Я погодилася, батьки теж дали згоду. Почала я плавати. Скажу, що в мене виходило, на Чемпіонатах області здобувала медалі. Але басейн закрили тоді, надовго… почали пробувати свої сили у легкій атлетиці. Я бігала спринт, виступала на чемпіонаті України… І якось випадково, під час тренувань, побачила як хлопці на стадіоні штовхали ядро. Запитала у тренера, чи можна спробувати і мені. Він сказав: «Давай!» Показав елементарні рухи і я зразу штовхунала по другому дорослому розряду. Так і продовжили, бо біг — це не моє.

Десять років Марія тренувалася у Володимира Шульги. А вже коли вступила до ВУЗу, у 2017 році почала займатися з Тетяною Дідик. Був час коли разом з Тетяною Дідик, дівчину тренував заслужений тренер України Віктор Постемський і Сергій Лисюк. З ним Марія закінчила свою кар'єру з метання списа, авдже травмувала лікоть, через це метати спис вона більше не може. Але в її клас (F46) перед Новим роком включили її  вид (ядро), який і приніс ї срібну нагороду на Паралімпійських іграх

«Мама подзвонила вся в сльозах»

Цікаво було дізнатися у Марії, як рідні дізналися про її перемогу. Чи дивилися трансляцію, чи вболівали?

— Мені позвонила мама вся в сльозах. Вона була дуже засмучена, адже хотіли дивитися, як я виступаю, але виключили світло, — розповідає Марія. — Через це все пропустили. Хотіли зайти в інтернет на телефоні, але не було зв'язку. А сказали їй про моє «срібло» знайомі, які почали їм дзвонити і вітати.

А як чоловік? Він не пропустив виступу, в нього світло не вимикали?

— Чоловік дивився у Вінниці. Він зараз працює в «Ортопедсервіс центрі», там де я раніше працювала. Мені скинули навіть відео, де весь протезний в холі біля телевізора сидів і дивився. Мій Женя в першому ряду. Взагалі там зібралася величезна група підтримки —  і хлопці, які протезуються і самі протезисти, і заступник директора — всі вболівали.

Що далі? Вперед за «золотом» — запитали ми наостанок нашої розмови Марію, коли вона була ще в Парижі.

— Так! Вже знаю своїх суперників, знаю їх результати. Тож будемо пробувати, адже це мій дебют… В Токіо я зі списом не попала, а тут… Після Парижу трішки перепочину і знову до тренувань. Вже приблизно в листопаді ми знову їдемо за кордон на збори і будемо готуватись далі. Навесні — на Чемпіонат світу.

Тож, вперед до нових перемог! Ще раз вітаємо нашу талановиту спортсменку!

Читайте:

У Козятинській спортшколі змагалися зі стрибків у висоту. Імені переможців

Легіон почав футбольний марафон за нагороди.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.