Коли норвежці дізналися, для кого допомога, то самі кинули клич зібрати посилку

• Герої тилу. Менше місяця тому жінки з кількох сіл створили ініціативну групу «Майбутнє».
• Навіщо волонтерам, які й раніше допомагали армії, потрібно було об'єднуватися, хто був ініціатором і що вже встигли зробити за цей час —
• розповіли учасниці проєкту

Нещодавно жителі Непедівки, Пузирок, Гурівець, Панасівки та Держанівки, які допомагали нашим Збройним силам з перших днів війни, об’єдналися в ініціативну групу «Майбутнє». Тож поцікавилися, як у них йдуть справи.

— Чудово, нам прийшло з-за кордону багато ниток, будемо нашим хлопцям пояси в’язати. Спілкуємося з волонтерами. Недавно відвезли свою продукцію волонтерам  Махнівки, а зараз допомагаємо Олі зібратися в дорогу. Відколи створена група, то у нас багато й інших починань, — розповідає одна з організаторів групи Олеся Харчук-Літвінова.

— А звідки у вас з’явилася ідея об’єднатися в ініціативну групу?

— Ця ідея належить нашій землячці, що жила до повномасштабного російського вторгнення у Волноваському районі, Тетяні Савченко. Саме вона нам запропонувала зробити нашу допомогу більш організованою. На момент створення групи нас було четверо і за такий короткий час, станом на 3-є лютого, наша група збільшилась у шість разів. У нашій ініціативній групі ми різні за віком, наймолодшому 16, найстаршому 66 років. Наш координаційний центр діє в селі Пузирки. Це селищний голова дав нам приміщення для роботи, тільки сам на нашому новосіллі ще не встиг побувати. Об’єднані ми єдиною метою — щоб пришвидшити нашу Перемогу, в Україні настав  мир і повернулися з фронту наші чоловіки, — сказала на завершення нашої розмови пані Олеся.

Підтримує починання групи «Майбутнє» селищний голова Олександр Амонс .

— Дуже добрі і відповідальні дівчата. У половини з них чоловіки на службі в ЗСУ. Квасять капусту, ліплять вареники, готують сухі борщі, в’яжуть хлопцям теплі речі, започаткували пункт здачі крові. Як тільки вони організувалися, ми їм виділили для роботи куток. Стартували вони дуже плідно і потужно, — каже селищний голова. — Вони звертаються до нас з тим, що їм потрібно, а ми вирішуємо, чим їм можна допомогти. 

Коли Осеся згадала про Тетяну Савченко, ми не могли не зателефонували гурівчанці з окупованого Калинове Хлібодарської громади. Та й випала нагода поговорити, від весни минулого року не бачилися.

— Коли  я працювала в організації «ІнтерСОС», нам пропонували писати проєкти, щоб людей з окупованих територій залучати до життя громад. Коли до нашого проєкту підключилася громадська організація «КримSOS» (займається питаннями окупованого Криму та координує громадські рухи й ініціативи з питань ВПО), то вони порадили нам, щоб проєкт мав право на життя, нам потрібно було створити ініціативну групу. Спочатку я навіть задумалась, як її створити? Реально, я тут чужа людина. Зателефонувала Маші Казькевич. Уже на той час я з ними спілкувалася, робила різні зустрічі з дітьми, проводила змагання, мені сподобалося з ними працювати. Я в них бачила молодь, яка хоче жити і бачить майбутнє. Пояснила їй ситуацію, що мені потрібна ініціативна група, хоча б чотири особи. Вона сказала: добре. Так була створена ця ініціативна група — я, Маша, Олеся Літвінова і її молодша сестра. Ось так, створивши групу, вони допомогли мені з проєктом, а у них самих виросли крила, що у них багато чого виходить.

— А що з проєктом? 

— Ми цей проєкт відправили в організацію «ІнтерСОС» і він зіграв свою роль. Ми привезли у Гурівецьку школу великий екран, проєктор, портативну колонку і багато матеріалів для роботи з дітьми, а для дорослих — засоби рукоділля. 

Далі ми вже говорили про допомогу ЗСУ.

— Знаю, що майже всі дівчата — це дружини військових і мені як ВПО болить душа, що дружини військових, які віддали найважливіше, все це зробили за свої кошти з допомогою сусідів чи знайомих. Я їм запропонувала напрямок допомоги ЗСУ. Коли ми будемо об’єднуватися, то ми реально будемо ближчими до перемоги. Дівчатами я пишаюся, тому що вони молодці. Вони набагато молодші від мене та у них стільки багато ідей.

Ми ще створили одну групу — допомога дружинам військових, це поки що стосується тільки Непедівського старостату. У Вінниці є організація, яка допомагає дружинам військових. У мене у Вінниці є знайома з Волноваського району, а я робила там майстер-клас і вона каже: давай своїх дівчат сюди. Зараз Маша й Олеся з цією організацією контактують і потрібну інформацію беруть з Вінниці. 

Я вже два роки ВПО, — продовжує Тетяна. — Дивуюся, що деякі люди не розуміють, що це війна не тільки тих, де ведуться бойові дії. Це війна кожного з нас. І не треба думати, що «мене тут не дістане». Дай Боже, щоб ракета не прилетіла, а от орки можуть прийти в будь-який момент. Будемо сидіти — нічого не буде, тому треба трохи людей піднімати через соцмережі і засоби масової інформації.

Наостанок нашої розмови пані Тетяна наводить приклад. 

— От сьогодні (розмовляли 3 лютого) дівчата викладуть інформацію, як до нас прийшли коробки з Норвегії. Ми знали, що у наших хлопців велика потреба у зігріваючих поясах. Хлопці кажуть: спини, нирки застуджені, просять прислати їм в’язані пояси. Наша непедівчанка групи «Майбутнє» зараз перебуває у Норвегії. Вона кинула клич, що для наших військових треба нитки. До цієї акції підключилися норвежці і самі за три дні зібрали два великі ящики ниток. А перевізник з України зголосився передачу доставити безкоштовно і передати нитки до Пузирок. Про всіх наших маленьких і більших волонтерів мають знати в соцмережах і друкованих ЗМІ, — сказала Тетяна Савченко.

 

ВРІЗ: «Дивуюся, що деякі люди не розуміють, що це війна не тільки тих, де ведуться бойові дії. І не треба думати, що «мене тут не дістане»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.