Був завод-гігант, а стало гігантське сміттєзвалище

• З пані Зінаїдою, що з Махаринець, ми випадково зустрілися в Козятині. 
• — Добре, що вас зустріла, і хочу запросити на наші смітники. Такий завод спакостили, а тепер ринви, якими йшов буряк до заводу, засипають сміттям.
• Приїдьте і самі все побачите, — казала пані Зіна.

Дорогою до села ми зустріли пана Олега. Слово за слово, дійшли до процесу подачі до заводу буряків. Виходить, що приймання буряків на цукрових заводах здійснюється в бурячній. Ринва — таку назву махаринецькі цукровари бетонному жолобу дали. Він дійсно схожий на ринву, тільки гігантських розмірів.

— Із бурячної буряк на виробництво подавався великим потоком води, бетонний жолоб мав нахил у бік заводу. У ринві буряки змивалися струменем води під тиском. В гідравлічному транспортері відділялася гичка, грунт і каміння. Тепер з того великого процесу тільки згадка залишилася, — каже пан Олег.

— Ваші односельці скаржаться, що славетні Махаринці потопають у смітті.

— Так, сміття у нас вистачає. Коли Махаринці були окремо від міста, у нас було сміттєзвалище і звідти по мірі його наповнення сільська рада сміття вивозила. Тепер це має робити «Чисте місто». Вони вивозять один раз на два тижні, але не всі за вивіз сміття хочуть платити. Є такі, що чекати не хочуть, таким простіше викинути сміття у лісосмузі чи у ринву, — сказав чоловік.

З пані Зіною ми зустрілися біля цегельного заводу. Їхали ми з нею шосейною доріжкою, звідки починалися на території заводу кагати, або бурячна. Дорогою вона розповідала про купи сміття у різних місцях. Жінка не розуміє, чому люди викидають сміття де завгодно.

 — Вже зробили один смітник, так викидайте у одне місце. Навіщо засмічувати стільки території? — каже пані Зіна.

Ближче до паркана колишнього цукрового заводу бачимо чотири купи сміття.

— Зараз похолодало, а від смітника тягне смородом. Влітку сміття тим людям, які біля дороги живуть невже не чути? — говорить небайдужа махаринівчанка. — Хтось вивіз городину, а чому не зробити вдома компостну яму? За два роки з нього вже може користь бути. Он у тій ринві видно, що мішки свіжі і недавно сюди привезені. Чому ті мішки вивіз господар? Хоча який він господар, коли не дочекався, щоб кинути їх на сміттєвоз. Я не розумію наших окремих мешканців. Нехай роблять біля себе смітник і дихають ним.

З території розвалин ми через дірку в паркані вийшли на дорогу.

— Ви думаєте, це у нас тільки в розвалинах заводу смітники? — запитує пані Зіна. — Є ще одне місце, там для вашого репортажу могла б бути нова серія, тільки сьогодні ми туди не поїдемо.  У нас таке село красиве, якби не смітники, то був би «райський куточок».

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.