Будував мости під FPV-дронами — бойовий шлях понтонера з 70-ї бригади

Марія Лєхова

Поки українські підрозділи рухаються через річки, хтось має зробити цей шлях безпечним.
Старший солдат Артем Ханін із 70-ї окремої бригади Сил підтримки — понтонер, який під обстрілами зводив переправи, ремонтував їх після ударів і захищав від FPV-дронів.

На війні річка — це не просто природна перешкода. Від того, чи вдасться швидко облаштувати переправу, часто залежить рух техніки, доставка боєприпасів і евакуація поранених. Саме цю складну роботу виконують понтонери 70-ї окремої бригади Сил підтримки. Серед них — Артем Ханін, який за роки служби пройшов Харківщину та Донеччину і працював там, де переправи доводилося будувати та ремонтувати буквально під ворожим вогнем.

До війська Артем пішов добровольцем у 23 роки. Замість звичного цивільного життя обрав службу і поступово опанував професію понтонера — спочатку вчився у досвідчених побратимів, а згодом сам почав виконувати складні бойові завдання.

Перше серйозне випробування чекало на нього восени 2022 року під час контрнаступу українських військ на Харківщині.

Перше хрещення під Куп’янськом

15 вересня 2022 року, район Куп’янська. Річка Оскіл вирувала від вибухів, але понтонний взвод працював чітко. Ланка за ланкою під ударами ворожої артилерії зростала понтонно-мостова переправа вантажопідйомністю в 60 тонн.

Коли на той бік пішли важкі бронемашини та штурмові підрозділи, вона стала справжньою артерією життя. До лінії зіткнення нею везли боєкомплект і пальне, а у зворотний бік реанімобілі вивозили поранених бійців. У цих складних умовах Артем Ханін разом із побратимами тримав оборону переправи та в найкоротші терміни замінював пошкоджені ланки, щоб рух між берегами не припинявся ні на мить.

А далі були довгі місяці виснажливої бойової праці. Навесні 2024 року Артема перекинули на зведення фортифікаційних рубежів під Лиманом. Під постійними обстрілами, у суцільній багнюці підрозділ будував взводні та ротні опорні пункти.

Оборона переправ на Донеччині та Харківщині

Невдовзі Артема перевели біля Святогірська, де річка знову вимагала вмілих рук понтонерів. Саме тоді бійцю довірили перше самостійне бойове завдання високого рівня: утримання та оборону однієї з понтонно-мостових переправ на Донеччині. У складі роти він тримав цей ланцюг через річку незалежно від погоди, часу доби та щільності ворожого вогню.

Улітку 2024 року Артема перекинули на новий рубіж — земляні дамби поблизу Куп’янська. Ворог тиснув із особливою силою, намагаючись проломити шлях до міста. Переправи доводилося тримати надлюдськими зусиллями під щоденними обстрілами.

Зрозумівши, що зламати українських оборонців не вдається, окупанти змінили тактику: разом з артилерією мости почали масовано атакувати російські FPV-дрони.

Війна проти «пташок» та заслужені нагороди

Щоб захистити переправу, Артем разом із побратимами розпочав облаштовувати спеціальну антидронову смугу захисту. Це була ювелірна робота на відкритій місцевості під прицілом ворожої аеророзвідки.

Коли з неба на оборонців падали ворожі безпілотники, реакція Артема була миттєвою. Його точні постріли з близької відстані зупиняли смертоносні FPV-дрони один за одним, рятуючи життя бійців та техніку. Холодна голова та чіткий алгоритм дій дозволили звести захисні сіткові бар’єри в мінімальні строки та без втрат.

Сьогодні Куп’янський напрямок залишається гарячою точкою. На земляних насипах під постійною загрозою обстрілів старший солдат Артем Ханін разом із побратимами продовжує виконувати свою роботу, забезпечуючи шлях для українських підрозділів.