• Про знесилену чаплю, яку підібрав біля своєї копанки наш земляк пан Василь, ми вже повідомляли. Щоб чапля швидко йшла на поправку, він купував їй рибу. Пощастило пану Василю, коли рибалки витягли з водокачки 18-кілограмового білого амура. Привіз його на санчатах додому та поки був в дорозі чапля вийшла з хліва і стала на крило.

Наш земляк — великий любитель дикої природи у нього перезимують 20 горобців. Горобцям він став допомагати відтоді, як пішли чутки, що кудись зникли ці птахи. Тоді він записав їх у свою «червону» книгу. Потім дійшов висновку, що горобці поділися тому, що люди курей мало тримають. Що горобцеві робити біля людей, коли у них курей немає? 

Синиці неволю згубно переносять, то він їх тільки подгодовує. Малинівки — довірливі, беруть корм з його рук, є горлиці. Прилітають в садочок любителя природи пташки, схожі до дроздів, тільки мають на крилах світле оперення. Вони — великі любителі винограду. У цьому році вже весь з’їли, то з’їдають сало у синиць. Лише чапля не розуміла доброго серця свого спасителя. Вхопила дзьобом його за лице біля копанки, коли пан Василь її рятував. Не покинула чапля своїх агресивних звичок, коли чоловік пускав її на прогулянку чи годував.

— Я після того, як за лице мене вкусила, окуляри одягав. Одного разу в окуляри влучила, а за пальці кусала так, що звертався до лікаря, — каже пан Василь. —Того разу, коли вона втекла, я для неї привіз санчатами білого амура. Та коли випускав з вольєра, вона вирвалась і полетіла. Хотілося, щоб до весни перебула. Сил вона набралася. Скоро відлига десь знайде собі місце біля води. Недалеко в сторону Житомира є водойма, що не замерзає. Там зимує біла чапля. Може й сіра туди полетить, — сказав пан Василь.

Продовжилась тема чаплі і не тільки на нашому маленькому базарчику.

Одного разу ми допомогли з кормомом для чаплі, купивши риби. Якось продавець риби нас запитала: «Чому ви для чаплі рибу не купуєте, я ж для неї вдвічі дешевше даю?». 

— Не купуємо тому, що втекла чапля.

— І добре, що втекла, то нікого більше не травмує, — долучається до розмови ще один продавець риби, — Чаплю важко приручити тому, що вона дуже ляклива і небезпечна при перших контактах з людиною. Вона ударом дзьоба здатна прошити рибину. Краще нехай летить на свої болота, вона великої шкоди довкіллю не робить, а от баклани — ото біда. Щоб ви розуміли: в минулому році запустили в ставок три тони малька, а восени зловили риби 50 кілограм. Кожен день один баклан з’їдає до 4 кілограм риби. А бакланів на ставках Козятинщини — цілі зграї.  Баклани у нас з’явилися недавно, — продовжує розповідь рибалка-продавець, —  Вони мігрували з Одеси, як там почалася повномасштабна війна. Баклани завдають значної шкоди рибному господарству та екосистемам, оскільки один дорослий птах з'їдає до 4 кг риби на день, що призводить до масового винищення молодняка та зниження промислових запасів. Крім того, їхній концентрований послід знищує рослинність і дерева в місцях їх гніздування біліють, перетворюючи їх на «мертві зони». Я не знаю, чи є у нас хоч один ставок на Козятинщині, де немає бакланів. Дехто за допомогою цієї зажерливої риби має солідний улов. Вони використовують бакланів, яких виростили з яйця. Штук десять бакланів сидять на човні і слідкують, де пропливає риба. Баклан — відмінний плавець, пірнає за рибою іноді на 20-метрову глибину. Мілку рибу баклан встигає з’їсти, а велику несе у човен і її забирає рибалка-браконьєр. Повертається такий рибалка з риболовлі іноді з повним човном риби. Баклани — це катастрофа, на яку поки на державному рівні не реагують. І поки війна, буде тільки гірше, — сказав нам рибалка-продавець, знавець бакланів.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.