Зупинялися всі, а дехто навіть плакав і ставав на коліна: мирна хода у Козятині на підтримку зниклих та полонених

Зупинялися всі, а дехто навіть плакав і ставав на коліна: мирна хода у Козятині на підтримку зниклих та полонених
  • Відбулася третя акція-нагадування про зниклих безвісти та полонених військових.
  • Цього разу учасники не просто зібралися на площі, а пройшли вулицями центру міста, щоб привернути увагу козятинців

Вранці у суботу, 21 червня козятинці та гості міста із прапорами та плакатами зібралися на центральній площі, щоб вкотре нагадати про зниклих безвісти та полонених військових. Акція почалася із загальнонаціональної хвилини мовчання. Одна з учасниць мітингу вийшла на проїжджу частину центральної вулиці з плакатом «Зупинись, вшануй пам’ять Героїв».

Після хвилини мовчання ведуча мітингу Лариса Ромасько зачитала імена військових із Козятинської громади, які зникли безвісти. Серед імен, які прозвучали — Богдан Гилун. Він зник півтора роки тому на Покровському напрямку. Вдома його чекає дружина та синочок, якому два з половиною роки.

Відео дня

— Син кожного дня молиться зі мною за свого тата, — розповідає Анастасія Гилун, дружина Богдана. — Дитина знає, що він прийде. Ми усі дочекаємося рідних. Ми їхній голос, ми їхня підтримка, їхня пам'ять і любов. Я бажаю кожному знайти своїх рідних та повернути їх додому. 

Син Тетяни Гуменюк, Руслан Гончарук зник 21 вересня 2024 року. Жінка досі не знає, де перебуває Руслан. Каже, ротного та командира замінили, а свідок зник безвісти. 

— Ми не знаємо, що з нашими рідними, — каже Тетяна. — Ми не знаємо, куди стукати, в які двері. Ми стукаємо, але нам відповідають: «Ми не знаємо». І від цього стає ще більше боляче. Нехай у наших серцях ніколи не вмирає надія на те, що ми зустрінемо наших рідних, що вони повернуться живими. Бо це наші батьки, це наші діти, яких ми чекаємо із болем у душі. 

— Мій старший син, захисник України, перебував на початку повномасштабного вторгнення у Маріуполі, — каже інша учасниця мітингу. — Я дуже багато часу про нього нічого не знала. Потім дізналась, що він потрапив у полон. Це був 2022 рік. Я виїхала з окупації і приїхала одразу в Козятин. І хочу сказати величезне дякую всім мешканцям цього міста за те, що нас підтримали. За те, що нам дали тут нове життя. За те, що прихистили, допомагали і допомагають досі. Я їжджу у лікарні, коли наших хлопців привозять після обмінів. Буквально вчора я приїхала. Я бачила очі цих хлопців. Вони дуже втомлені, але вони не зневірилися в нашій Україні. Вони справжні Герої. Вони витримали всі жахіття полону. І так само маємо триматися і ми. І вірити в те, що ми дочекаємося наших Героїв.

Ще одна учасниця мітингу приїхала до Козятина із Фастова. У її родині зникло безвісти двоє.

— У моєї сестри, ми з нею близнючки, зник онук Сергій Фільов, — каже жінка. — Він зник два роки тому. Це було 6 червня. Принесли сестрі другу звістку. Зник її син, якому вчора виповнилося 49 років. На зв'язок не вийшов 3 травня. У нас з сестрою через два дні було День народження. Він нас не привітав і ми не знаємо, чи він нас колись ще зможе знову привітати. А сьогодні у сестри з чоловіком золоте весілля, але яке може бути свято, коли немає наших рідних?!

По завершенню мітингу учасники акції вишикувалися у колону на центральній вулиці міста. Із прапорами та плакатами вони рушили у ходу середмістям Козятина. Колону супроводжувала поліцейська автівка, а позаду їхали машини, які сигналили увесь час. Мирну ходу колона почала з вулиці Пилипа Орлика і завернула на Незалежності. Спинялися не лише пішоходи, а й водії, через що утворився невеликий затор. Біля стоматцентру чоловік, який збирався їхати у своїх справах на велосипеді, припаркував ровер, опустився на коліно і заплакав.

Колона вийшла на вулицю Чумацький Шлях (колишня Мічуріна) і біля Центру дитячої та юнацької творчості автівка правоохоронців завернула на вулицю Грушевського. В районі Маленького базарчика було надзвичайно людно, адже субота — один із днів, коли зазвичай йдуть на закупи. Люди так само спинялися. Одна з жінок заплакала. Колона вийшла на вулицю Пилипа Орлика і повернулася на центральну площу міста, де мирна хода завершилася.

— На цю акцію вийшло багато молодих людей з плакатами, хочемо подякувати їм та усім, хто долучився, а також подякувати Юлії Дукі, яка організувала автопробіг, — каже Людмила Коновальчук, співорганізаторка акції. — Також хочемо звернути увагу, що ми не перший тиждень збираємося на площі, але ніхто з людей, хто проходить повз, не зупиниється, не стає послухати, а коли везуть Героя на прощання, то в АТБ людей більше, ніж на площі. Потрібно, щоб люди звертали на таке увагу, приєднувались, тому що війна не закінчується, списки зниклих безвісти поповнюються. Треба, щоб люди трошки розворушувалися і долучалися, бо це проблема усіх нас, а не окремих осіб.

 

Читайте також:

На День батька організували другий мітинг, щоб нагадати про зниклих безвісти і полонених

«Полон вбиває, мовчати — це значить нічого не робити»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі (2)
×
0%
  • Oksana Kolomiyets 25 червня 2025 р.
    🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏
  • Люда Коновальчук 23 червня 2025 р.
    ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ДОПОМОГУ Юлія Дука В ОРГАНІЗАЦІЇ АКЦІЇ,АВТОПРОБІГУ
keyboard_arrow_up