Зібрали гроші для Ромчика, який постраждав через ракетний обстріл

• Діти з Махнівки вирішили допомогти семирічному вінничанину Ромчику.
• Хлопчик отримав опіки, коли рашистські ракети атакували Вінницю, і зараз лікується за кордоном.
• Почувши його історію, наші юні волонтери взялися до роботи і всього за три дні назбирали чотири тисячі гривень

Від того страшного дня, коли російські ракети влучили практично у середмістя нашої Вінниці, минуло два тижні. Тієї миті Галина зі своїм сином Ромчиком саме перебували у клініці «Нейромед». У результаті обстрілу жінка, на жаль, загинула, а її семирічний син отримав опіки. Дізнавшись про це, юні махнівчани вирішили зібрати гроші, щоб допомогти Ромчику одужати.

— Ми всі підключені на волонтерські групи в соцмережах і на групи новин, — розповідає Тетяна, мама юної волонтерки Даші. — Так ми дізналися про Ромчика. Дочка моєї знайомої працює в ДСНС. Ми з нею зідзвонилися і попросили, щоб нам допомогли знайти контакти, тому що буває таке, що система перевантажена, і гроші не доходять, а ми хотіли, щоб ці кошти стовідсотково потрапили на рахунок. Дочка знайомої нам допомогла. Таким чином ми знайшли родичів Ромчика і вийшли з ними на зв’язок.

Тим часом наші юні волонтери активно включилися в роботу. Щодня діти виходили на дорогу і спиняли перехожих та водіїв.

— Вони стояли на проїжджій частині, тому ми, батьки, по черзі чергували з ними, щоб не було жодних неприємностей, — продовжує Тетяна. — Хтось їх пригощав цукерками, хтось давав гроші, хтось просто побажання казав, що вони молодці. Діти дякували усім, якщо давали люди гроші або смаколики за таку підтримку і на вдячність. Ми, батьки, стояли осторонь, ніхто не втручався, діти все зробили самі. Навіть коли їм давали копійки, вони шалено раділи. Вони всі знають, що копійка до копійки — буде гривня, з гривні буде сотня, а із сотні — тисяча.

За три дні махнівчанам вдалося назбирати чотири тисячі гривень. Ще двійко хлопчиків, наймолодших серед волонтерів, нарвали черешень і стали продавати біля ставка. Люди, звісно, не мали при собі великих грошей, тому давали, хто скільки міг — було і по 50 копійок, і по гривні, а були й такі, хто дав євро і навіть ліру. За день діти зібрали додатково ще 270 гривень.

Усі ці кошти перерахували татові Ромчика. Хлопчика вже доправили до медичного закладу у Дрездені (Німеччина), де він проходить лікування.

Першу тисячу пожертвували на армію

Наші юні волонтери — Ігор та Ілля Загородні, Дарія Черниш, Владислав Білявський, Артем та Даніл Довгалюки, Анна Шостаківська, Максим Юхимчук, Даня Ворохоб, Артем Хомяк, Діма Ткачук, Іван Козлов, Вероніка та Рома Заливські, Ярослав Шевченко. Усі дружать, мешкають на одній вулиці, постійно разом граються. І вже не вперше долучаються до гарної справи. Перед цим махнівчани збирали кошти для наших захисників.

Ідею подали Ілля та Ігор Загородні, братики-двійнята. Вони пішли до магазину і взяли там коробки. Великими літерами написали, що збирають кошти на ЗСУ, десь роздобули банку з кришкою і стали на дорозі. За лічені хвилини до братів приєдналися друзі.

Хоча батьки спершу були не в захваті від такої ідеї, адже турбувалися про безпеку дітей.

— Це проїжджа частина, там сільська дорога, але все одно багато машин, люди і з роботи тією дорогою їздять, — пояснює Тетяна. — Вона веде на сусідні села і Хмільник, тому там доволі жвавий відрізок. Ми їх забирали звідти, трохи й сварилися, але потім ми з батьками поговорили і вирішили, що будемо з ними чергувати по черзі. Розділили їх на дві групи, бо вони спочатку стояли всі з одного боку. І це так: як з іншого боку їде машина — побігли всі через дорогу. Тому ми їм розказали, яких треба правил дотримуватися, щоб було все добре.

Першого разу наші юні волонтери зібрали за день 1009 гривень. Ці кошти перерахували через ПриватБанк на ЗСУ.

Все село згуртувалося

Наші юні махнівчани не збираються зупинятися на досягнутому і планують продовжити волонтерити. А батьки тим часом мізкують над тим, як допомогти дітям і шукають нові креативні ідеї.

— Ми з батьками зараз думаємо, може, ляльки-мотанки робити, чи варити цукерки як колись півники з цукру робили, — каже Тетяна. — Щоб не просто просити гроші, а давати людям щось навзаєм. Ми хочемо виховати в дітей такі цінності. Вони надважливі, тому що діти повинні розуміти, що не можна все тільки для себе, треба цими благами ділитися, бо комусь вони можуть бути вкрай важливими, а тут, дякувати Богові, у нас є все: і їжа, і дах над головою, і батьки поряд. Всі разом, всі живі та здорові.

Те, що діти у цей складний час не можуть сидіти осторонь і живуть жагою до допомоги ближньому — зовсім не дивно. Вони наслідують батьків, тому що дорослі активно волонтерять. Від початку повномасштабної війни махнівчани допомагають переселенцям. І тим, які проїжджають через Махнівку транзитом, і тим, які зупиняються у громаді.

— Перші дні були просто шалені, — згадує Тетяна. — Ми не спали ні вдень, ні вночі. Ми збирали гуманітарну допомогу, медикаменти, надавали підтримку військовим, опіковим центрам. І це все своїми силами. Все село настільки згуртувалося! Ми навіть не думали, що нас війна так згуртує. Ми всі працюємо як один механізм. У нас своя група створена. Треба молоко на пиріжки — 10 секунд і вже є 50 літрів молока. Я пекла хліб, мій чоловік робив тушонки і так кожен. Хтось має трішки більше, допомагає грошима, хтось зарізав курку, той несе шматок м’яса, тому що потрібно допомогти. Це був дуже важкий період і напевно кожна дитина просто бачила приклад своїх батьків. Ця доброта передається і це спонукало їх допомогти.

 

Читайте також:

Понад сто тисяч гривень зібрали на квадрокоптер для наших захисників

Зібрали сто телефонів для військових

Благодійна акція та виставка-продаж: на Дні села у Білопіллі зібрали понад 13 тисяч на підтримку ЗСУ

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.