Жінки різних цивільних професій допомагають армії та пишуть вірші про війну

• Зібрала жінок у 2022 році в одному приміщенні війна з московитами. В допомогу нашим воїнам вони стали плести маскувальні сітки.
• Тільки частині волонтерів до місця роботи доводилось далеко добиратися. Вони хотіли знайти приміщення у своєму мікрорайоні. Завдяки Андрію
• Стецюку тепер волонтери мають і стенд і цех

Спочатку жінки працювали в Терцентрі, а згодом частина волонтерок перемістилася до іншого мікрорайону Це було пов’язано з тим, щоб мати змогу долучити до плетіння сіток жителів іншої частини міста і не їхати до Терцентру через все місто. Це дозволило розширити коло учасників та збільшити обсяги виробництва маскувальних сіток.

Зустрілися ми з помічниками наших воїнів в день жінки, що вже на заслуженому відпочинку почали плести чергову сітку. Відтоді, як директор навчального закладу Андрій Стецюк надав їм просторе, тепле і світле приміщення це їх ювілейна 70 сітка.

У час нашого візиту, у волонтерок не було світла через графік вимкнення освітлення, а жінки й не думали припиняти роботу. Одні на рибальській сітці зав’язували на вузлики стрічки, а їх колеги по цеху світили на сітку ліхтариками з мобільних телефонів.

Валентина Бінецька каже до подруг по цеху—Мені ці орки так надоїли і такі огидні, щоб їх десь зустріла скинула куртку і морди їм роздирала. Скільком встигла стільки встигла, а там вже будь, що було б. Добре, що тут їх немає і ми не бачимо їхніх звірств і їхнього «руського міру» каже хтось з жінок. —Ми не тільки сітки плетемо, у нас є поетеса Людмила Левчук. Вона у мирний час працювала медсестрою і писала вірші для душі. У війну і тема військова от послухайте, який вона написала вірш про ювілейну сітку каже волонтерка Валентина і волонтерка-поетеса Людмила почала читати.

У нас сьогодні ювілей, вже 70 сітку на війну ми відправляєм

Хоч колектив в нас невеликий і за віком вже не молодий,

Професії ми різні мали, але війна нас разом об’єднала.

Ми на дивані перемоги не чекаєм і чим можем ЗСУ допомагаємо

Сумлінно ми в училище йдемо і маскувальні сітки плетемо,

Листівку з побажанням у кожну з них вкладаєм.

І мріємо про те, щоб це останній був сітковий ювілей і наступив щасливий день…

Та широко відкриється дорога, по ній прийде ця світла перемога.

Нехай здійсняться всі наші бажання й мрії

З війни повернуться всі наші синочки і дочки

А ми будемо їх радо зустрічати і перемогу в мирі святкувати

Прочитаний вірш пані Людмили колеги по роботі зустріли аплодисментами, а далі жінки стали розповідати про свою роботу.

З їх слів пані Надії стало відомо, що матеріалами вони повністю забезпечені. Коли виникає ситуація, що запасів якоїсь продукції має вичерпатись достатньо телефонного дзвінка до поставщика і протягом певного періоду матеріал підвозиться.

Вже заготовлені матеріали на плетіння білої сітки, але «дівчата» за те щоб раніше прийшла перемога і в плетінні сіток вже не стало потреби.

Жінки волонтерки висловили спільну позицію—Тільки прийде перемога влаштовуємо прибирання в приміщенні хоч ми всі за стільки років роботи навчилися прибирати за собою кожного дня. Сердечно дякуємо Андрію Олексійовичу за виділення нам приміщення. Рибальські сітки повернемо тим, хто нам їх дає, а стрічки, що залишаться з тої радості відвеземо до котельні. Якби було добре щоб ми вже відзначали тільки святкові ювілеї, а з сітками, щоб вже не було сіткових ювілеїв сказали вони.

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.