Загинув, виводячи своїх побратимів з позиції. Пам'яті Героя Романа Любиха

• У вівторок, 2 червня минула перша річниця з дня смерті відважного воїна, уродженця села Самгородок, Героя Романа Любиха
• Пам'ятаємо...

Про Героя

Роман Любих народився 22 березня 1991 року в селі Самгородок в родині Леоніда Вікторовича та Олени Броніславівни Любихів. Змалку вирізнявся добротою, щирістю, життєрадісністю і вмінням товаришувати. Зростав з старшим братом Дімою та молодшою сестричкою Іринкою. Навчався в Самгородоцькій школі, де запам’ятався як активний і доброзичливий учень.

Після школи продовжив навчання в Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту, де здобув спеціальність провідника. У 2010–2011 роках проходив строкову службу у Львові — у 80-му аеромобільному полку. Служив десантником — відважно й відповідально.

«У 2012 році життя Романа наповнилося особливим світлом — він познайомився з Іванкою, своєю майбутньою дружиною. Їх познайомив близький друг Романа, з яким він навчався. На жаль, згодом цей друг також загинув, ставши ще одним Героєм цієї війни… Деякий час Роман та Іванка спілкувались телефоном, а на початку 2013 року вперше зустрілися в Києві. Відтоді більше не розлучались» — пише Наш Самгородок

У 2013 році Роман переїхав до Луцька. 7 вересня того ж року вони з Іванкою одружилися. Роман працював на будівництві, був різноробочим — ніколи не боявся фізичної праці, завжди був готовий допомагати.

У 2014–2015 роках Роман захищав рідну землю в зоні проведення АТО. Його глибоке почуття обов’язку та любов до України завжди йшли поруч.

«Він був щасливим батьком: донечка Вікуся і синочок Владик — були його найбільшим скарбом. Сім’я — це було все для Романа. Він неодноразово казав: «Коли я на завданні — я думаю про вас»

У 2024 році Романа мобілізували вдруге. Він служив у складі 4-го полку Сил спеціальних операцій «Рейнджер», обіймав посаду заступника командира групи. Воював із гідністю, впевненістю й великою відповідальністю за побратимів.

Нагороджений:

•  Орденом за мужність 3 ступеня – 16 січня 2025 року;
•  Почесним нагрудним знаком «Іду на ВИ» 3 ступеня – 28 березня 2025 року;
•  Відзнакою міністра оборони України «за поранення» - 14 квітня 2025 року.

2 червня 2025 року, в Сумській області, поблизу села Яблунівка, Роман загинув, виводячи своїх побратимів з позиції під час бойового завдання. До останньої миті залишався вірним — Україні, товаришам, своїй родині.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Читайте:

Жалоба. Козятинська громада прощатиметься з Воїном Віталієм Залевським

Війна обірвала життя Героя з Козятинщини Руслана Марчука

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.