Як Козятин пережив попередні війни
- Ми чимало знаємо про події Другої світової війни. Нам розповідали про це на уроках історії в школі, ми чули про це від наших дідусів та прадідусів, які на власні очі бачили всі ті жахіття.
- Та насправді в минулому столітті Козятин зачепила не лише Друга світова. Загалом у ХХ сторіччі місто пережило три війни.
- Ми погортали книжку з історії Козятина і зібрали для вас факти про те, що відбувалося тоді в місті
Понеділок, 10 лютого 1914 року за старим стилем. У приватній жіночій гімназії імені Наталії Жойдік у Козятині тривають останні приготування до музично-літературного вечора. На глядачів очікує вистава, опера та пісні. Початок о восьмій вечора. Учениці гімназії, що метушаться за лаштунками, ще не знають, що за кілька місяців почнеться війна, яка зачепить і їхнє місто.
Вже 28 липня Австро-Угорська Імперія оголосила війну Королівству Сербія, за три дні Німецька імперія оголосила війну Російській імперії. Так почалася Перша світова, яка тривала цілих чотири роки. Не оминула вона і Козятин.
Все завершилося епідемією холери
Із книги про історію Козятина, автором якої є Зоя Вільчинська, ми дізналися, що у роки Першої світової наших земляків мобілізували до лав війська Російської імперії. Поранених із фронту звозили до міських шпиталів, де лікарі намагалися врятувати їм життя. За три роки розпалася Російська імперія. Восени 1917-го під впливом більшовицького гасла про «землю селянам» декілька козятинчан і мешканців навколишніх сіл, що входили до Козятинської волості, подалися до місцевого поміщика Мар’яна Лехно-Васютинського, відібрали у нього маєток в селі Козятині і все майно.
На початку весни 1918 року місто опинилося під окупацією австро-німецьких військ. Німці підпалили квартиру місцевого прихильника більшовиків, той почав відстрілюватися. Одного вбив, ще одного поранив. Заскочені зненацька німці відступили, тож більшовику вдалося утекти.
За кілька місяців козятинські залізничники оголосили страйк, аби завадити німцям вивозити продовольство і затримати пересування їх війська. Наступного дня страйкарів заарештували, посадили до вагонів і відправили до Німеччини. Не всіх, звісно, деяким вдалося втекти.
У жовтні сталася битва між німецькими військами і місцевими повстанцями. Німцям запропонували скласти зброю і здатися. Ті відмовилися. Почався бій, у результаті якого загинуло майже півтори сотні людей. Частину з них поховали на території Вознесенської церкви, яка до наших днів не збереглася.
За місяць Перша світова нарешті завершилася. Наступного року у Козятині вирувала епідемія холери. Вона забрала життя батька Віктора Іванова, відомого українського режисера, який зняв комедію «За двома зайцями».
Козятин відвідував Петлюра
Не встигло місто оговтатися від Першої світової, як почалася нова війна. За владу боролися більшовики, які хотіли встановити на наших землях радянську владу і приєднати до СРСР, Директорія УНР, яка прагнула незалежності для України, і білогвардійці, які мріяли повернути порядки Російської імперії.
Наприкінці 1918 року до влади прийшла Директорія. Її тодішній очільник Симон Петлюра особисто прибув у Козятин. Тут йому урочисто подарували білого коня. На згадку від тих подій в архівах залишилося фото. На знімку Петлюра разом із учнями козятинської гімназії. Світлина датується 18 грудням 1918 року.
Вже у лютому наступного року радянські війська пішли у наступ на Козятин. Три ешелони, які воювали на боці Директорії, відмовилися вступати в бій. Відтак у березні червоноармійці витіснили війська Петлюри і зайняли Козятин. Захопили чимало зброї, до чотирьох десятків паровозів, понад тисячу вагонів. Це був другий прихід до влади більшовиків. Перший трапився ще під час Першої світової війни.
Друге «пришестя» більшовиків тривало до літа 1919-го, допоки війська Директорії не прорвали радянський фронт, а з півдня у наступ пішли денікінці. Восени того ж року Козятин зайняли вже білогвардійці, втім за тиждень покинули місто без бою.
На початку 1920-го радянські війська увійшли в Козятин втретє. За декілька місяців війська Директорії об’єдналися з польською армією і рушили у наступ проти більшовиків. У квітні Козятин перейшов під контроль польських військ. Та вже влітку червоноармійці вкотре вторглися у місто. І знову встановили радянську владу. Одним із перших кроків більшовиків стало запровадження продрозверстки — від Козятина і навколишніх сіл, які входили до волості, вимагали віддати на потреби Радянського Союзу і червоної армії більше 16 тонн хліба і 20 голів худоби.
Паралель між більшовиками й німцями
Минуло 19 років, почалася Друга світова війна, адже сталося це не 22 червня 1941-го, коли нацисти напали на Київ, а 1 вересня 1939-го, коли німецькі війська вторглися у Польщу. Козятинчани відчули на собі, що таке Друга світова, значно пізніше, у липні 1941-го. Гітлерівці спершу окупували села Козятинського району, а згодом дісталися і до самого Козятина.
Окрім запровадження цілої низки податків і комендантської години, німці ввели ще й смертну кару. Стратити могли за те, що людина просто поділилася шматком хліба із військовополоненим червоної армії, чи за те, що передала комусь радянську листівку чи просто переказувала, що там написано. А за те, що мав вдома звичайний радіоприймач, могли кинути за ґрати.
Як і більшовики, що свого часу запровадили продподаток, гітлерівці також вимагали від населення добровільно здавати харчі. У козятинчан забирали картоплю та інші овочі, аби забезпечити харчуванням німецьку армію. Був період, коли на ринках взагалі заборонили продавати картоплю та іншу городину. Продукти харчування мешканці міста могли отримати лише у спеціальних конторах.
Молодь відправляли поїздами до Німеччини. Для решти дорослого населення, яке не вивезли, встановили трудову повинність. Зокрема, кожен козятинчанин і козятинчанка, які досягнули повноліття, зобов’язувалися шість днів на рік відпрацювати на ремонті доріг. За неявку — штраф 75 карбованців. На той час за ці гроші можна було придбати 62 хлібини і ще пів буханки. Якщо порівняти із нинішньою ціною на хліб, то це як 1 312 гривень і 50 копійок.
Та справжнє пекло гітлерівці влаштували для євреїв, а їх до Другої світової у Козятині мешкало чимало. Просто посеред міста створили гетто, де тримали єврейське населення. Пізніше тих людей вивезли на Талимонівку і розстріляли. Окрім євреїв, від автоматних черг німецьких солдатів загинули також цигани, інше мирне населення і військовополонені. Такі масові розстріли німці влаштували в Козятині тричі. Скільки саме людей загинули — точно не відомо, оскільки у різних документах вказані цифри не співпадають.
Наприкінці грудня 1943 радянська армія звільнила Козятин від гітлерівців. Але для козятинчан жахіття війни продовжилися. Усе тому, що німецькі війська взялися бомбардувати місто з повітря. Авіанальоти тривали аж до літа 1944 року, тобто ще понад шість місяців. Через це навіть довелося евакуювати частину населення. Постраждало багато вулиць у різних мікрорайонах Козятина. Деякі будівлі німецька авіація зруйнувала вщент.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
