«Я ще зумів дотягнутися до шиї Амура і сказав побратимам, що Вася 200-й»

• Минуло два роки, як 13 червня 2022 року під Мазанівкою мінометники 173 батальйону територіальної оборони ЗСУ під час
• бойового завдання потрапили під обстріл ворожих ураганів. На другу річницю загибелі Василя і Олега ми зустрілися з Бумером,
• Айдаром і Мультиком і вони розповіли, як то було

Сестри Василя Пирогова, який мав позивний Амур, Ольга і Катерина майже кожен ранок по можливості починають день з провідин брата на кладовищі. Напередодні річниці ми зателефонували до сестри загиблого Героя Ольги і запитали у неї чи планується на 2-гу річницю загибелі хлопців захід пам’яті. Вона повідомила, що приїдуть побратими Василя Пирогова і Олега Ясінського.

Приїхали ми на кладовище у село Іванківці трохи раніше від побратимів хлопців. Воно й не дивно, за нашу свободу багато хлопців полягло. Коли є можливість віддати шану полеглим воїнам на алеях пам’яті, вони заїжджають на кладовища. Так було і цього разу.

Тож першим нашим співрозмовником був батько Героя Петро Васильович.

— Вася був дуже охайним. Вони мали переходити на нові позиції. Син зателефонував і сказав: «У мене дві форми, одна із них парадна, її я одягну на Перемогу. На нові позиції хочу переїхати в чистому одязі. Сиджу в трусах, бо одяг свій виправ». Це потім стало відомо, що командування їхньому мінометному розрахунку поставило задачу до переходу на нові рубежі ще одну добу бути на позиціях.

Ольга розповіла, що ранком вона побачила у вазі з квітами 4 троянди, які вони не ставили. Біля них — прапорець з написом, у якому хтось дякує Василю за захист. Хто це залишив — невідомо. Родина Пирогових дякують йому чи їй за те, що пам’ятають Василя.

Коли побратими з кошиком квітів приїхали до пам’ятника свого побратима, розповіли, що випрана білизна Василя висохнути не встигла. Він в мокрому одязі пішов до мінометного розрахунку.

— Перед цим у нас був важкий бій і по нас був великий приліт. Ми йшли чотири кілометри п'ять годин, — згадує мінометник з позивним Бумер, — Коли вийшли до своїх, помилися, одяг попрали, прийшов замполіт, сказав «хлопці, візьміть на одну добу сухпайок і на одну добу вам виїзд, то краще візьміть по 2 сухпайки». О 4 ранку по нас приїхав Бородач. Вася ще хотів одягати білу форму, а Кінолог йому каже «Ти ж маєш її на перемогу одягти» і Вася мокру форму одяг.

Ми ще не встигли змінити позиції, коли почули, як відкрились урагани і почали летіти касетні снаряди. Я ще встиг сказати «Васька, лягай». Бачив, що він прикрив голову руками, але вмить я втратив свідомість, тому що ударною хвилею мене відкинуло на якусь бетонну конструкцію. Коли прийшов до тями, був зажатий між деревами і штиром від тої конструкції. За деревами від мене Вася. Якось дотягнувся до його шиї попробував у нього пульс, пульсу не було і сказав хлопцям, що Вася 200-й.

Як загинув Олег Ясінський розповів Бумер.

—. Його, як всіх нас, посікло осколками. Хлопці передали його в руки медиків ще живого, але він вже був без свідомості.. Про Олега навіть не всі знали, що він загинув від множинних поранень. Мене, як самого найменш пораненого, доставили до медиків останнім. Я міг повзти. Пораненими у мене були права рука, права нога, турнікети я сам собі наложив і лежав з автоматом, на випадок ворожого ДРГ, щоб прикрити хлопців, коли вони поранених забирали.

— Ви після тих поранень так і ходите з паличкою?

— Ні, — каже Бумер, — це вже я з паличкою хожу після іншого поранення. Зараз на реабілітації. 20 червня маю бути у своєму бойовому підрозділі.

Троє воїнів і волонтер Ольга стали згадувати життя хлопців до повномасштабного російського вторгнення і під час війни. Вася мріяв, що після перемоги вони всі мінометним розрахунком зберуться  у нього на дачі. Своєю дачею Вася вважав будинок, в якому сестра Ольга проживає. Любила вона Василя і не заперечувала: дача — так дача.

Згадали воїни як в тому бою вони залишились без зв’язку. Бумер свій телефон загубив, а в телефон Айдара осколок від снаряда поцілив. Ольга каже: «Той телефон можливо й життя тобі подарував».

Ще Ольга розповіла, що до війни дочка Васі Даринка десь взяла собача і подарувала його їй. Кузею його назвали. 

— Так Кузя коли йдемо провідати брата, лягає з іншої сторони пам’ятника, біля ніг Василя. На другу річницю загибелі Амура Кузя також влігся у ногах Героя.

Ще ми запитали у Бумера яким він пам’ятає Василя на фронті.

— Чистюля був, дуже правду любив, за все добивався, тому що був справедливим і за всіх переживав. Він говорив правду, за яку не можна було образитись

Наостанок запитали у хлопців якої вони думки про ухилянтів. 

— Я нікого не засуджую. То на совісті кожного, хто не може перебороти свій страх, до такого приклеївся статус ухилянт і по іншому не буде.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.