Встеливши дорогу квітами та гілочками ялинки у Самгородку провели в останню дорогу Героя

• У понеділок, 3 листопада у свій рідний Самгородок назавжди повернувся відважний Воїн, Герой Ігор Шитов. Земляки зустріли скорботний кортеж зі сльозами на очах, із болем, із сумом, навколішки, вистреливши дорогу квітами та гілочками ялинки.
• Церемонія прощання

Про Героя

Ігор Шитов, народився 24 листопада 1988 року у м. Омутнінськ, Кіровської області, Росія. У 1992 році сім’я переїхала до села Самгородок. Ігор був найстаршим у багатодітній родині.

У 1996 році приступив до навчання в Самгородоцькій середній загальноосвітній школі. У 2000 р. перевівся у 5 клас Самгородоцької спеціальної школи, у якій закінчив 10 класів.  У 2006 році вирішив здобувати робітничу професію та вступив на навчання до Козятинського профтехучилища,   яке закінчив у 2009 році  за спеціальністю  «муляр, монтажник з монтажу сталевих та бетонних конструкцій».

Після навчання працював робочим на різних підприємствах. 10 жовтня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації.

Став на захист Батьківщини у складі 155 окремої механізованої бригади. Протягом року Герой разом зі своїми побратимами воював із ворогом на Донецькому напрямку.

Солдат, номер обслуги кулеметного взводу мотопіхотного батальйону військової частини А5001, Ігор Шитов, гідно виконуючи свій військовий обов’язок, загинув 26 жовтня 2025 року внаслідок удару балістичною ракетою ІСКАНДЕР поблизу н.п. Водолазьке Синельниківського району Дніпропетровської області.

В останнє шану захиснику України прийшли віддати близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки, встеливши квітами дорогу від будинку, де проживав до Храму Іоана Богослова в селі Самгородок, де відбулось заупокійне богослужіння за українським воїном, яке очолили священники Православної Церкви України отець Олег та отець Олексій.

Біля церкви пройшов мітинг-реквієм

— Ігор був чудовим сином, найріднішим братом,  найліпшим другом та найвідданішим побратимом. Ігорю ще жити та жити… Він не встиг створити сімʼю, народити дітей, насолодитися красою життя… Але не судилося, ми у вічному боргу перед ним…Навіки у нашому серці – щирий патріот, мужній та сміливий Воїн-Герой, який заплатив найвищу ціну за волю України, — пише Самгородок Наш

Поховали Героя з усіма військовими почестями на кладовищі села Самгородок. За душу Воїна піднеслися молитви, на його честь прозвучав Гімн України і військовий салют. Матері Героя вручили Державний Прапор України.

Вічна памʼять Захиснику України!

Читайте:

Козятин вшановує пам'ять Героя Володимира Левчука

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.