Він добровільно очолив групу і прикриваючи побратимів загинув

Вячеслав Гончарук

Ще 30 липня з Михайлом була остання переписка, а 29 серпня в родину Шостаків надійшла страшна звістка. Командир відділення Михайло Шостак, прикриваючи побратимів, отримав поранення, несумісне з життям. Тиждень славний син українського народу добирався додому.

Смертельні поранення Михайло отримав, коли прикривав побратимів на позиціях 14 серпня. Від цього числа Михайло вважався зниклим безвісті і це давало рідним і друзям Героя останню надію. Коли бійці, яким Михайло врятував життя, вийшли до своїх стало відомо, що їх командир відділення загинув.

У п’ятницю, 5 вересня, його зустріли рідні, друзі, яких у загиблого воїна було дуже багато, та громада.

Біля будинку Героя Михайла зустріли трьома живими коридорами. На дорозі від друзів і сусідів, на подвір’ї від галузевої профспілки і молодіжного крила, де Михайло був заступником молодіжної ради і третій живий коридор рідні створили на ганку. Заупокійну молитву за загиблим воїном провів священник ПЦУ отець Роман.

Попрощавшись біля будинку Героя, траурний кортеж рушив до храму Святого пророка Іллі. Чин похорон провели настоятель храму святого пророка Іллі отець Роман Масира та настоятель Свято Покровського храму села Сестринівки отець Іван Дуник.

Коли ми покидали церкву пророка Іллі, зустрілися з головою територіальної профорганізації Анатолієм Вільчинським.

— Хоч Михайло працював у нас не довго, я можу про нього багато розповісти. Розумний, ідейний і працьовитий та його дуже швидко у Київ забрали. Коли почалася війна, пішов у Козятинську ТрО зв’язківцем, потім пішов на фронт. Часто приїздив до нас за допомогою. Він з усього міг щось корисне для фронту зробити. Просив тільки те, що для нас великої цінності не представляло. Був майстром своєї справи та ще й спортсмен волейболіст, — сказав голова Козятинської профспілки.

З церкви кортеж з тілом Героя рушив на площу, де з Михайлом Шостаком прощалася громада. Там ми й зустріли шкільного друга Михайла Катерину

— Міша дуже добре вчився і мав доброзичливу натуру, тому до нього всі тягнулися, — тільки сказала Катерина і розплакалась, —Таких, як Міша людей мало. Сьогодні день такий, що за ним треба плакати, може, на душі легше стане.

Мітинг на площі відкрила начальник Козятинської культури Світлана Рибінська. В своєму вступному слові вона сказала, що війна — це справа не тільки воїнів передової, а й кожного з нас і кожен повинен робити свій вклад у нашу велику перемогу. Потім вона зупинилася набіографії Героя.

— Михайло народився 25 вересня 1994 року в місті Козятин. Навчався в школі № 3. Енергійний, веселий, активний хлопець. Старанно навчився, займався волейболом в ДЮСШ. Дуже добрий, щирий юнак. Робив все усвідомлено і виважено. Після школи — навчання у Вінницькому технічному коледжу, який закінчив у 2013 році. Захоплення спортом весь цей час не полишав. Має багато нагород за перемоги в чемпіонатах. Ніколи не ховався за спинами інших. Якщо щось потрібно вирішити — Михайло перший.

Він не з тих, кого треба підштовхнути, він сам спонукав до дій.

24 лютого 2022 року зустрів в Козятині. Велика війна увірвалася в наше життя. В перші дні обладнали сховище вдома, куди з сім’єю кілька разів спускалося під час повітряної тривоги. Переживав він за рідних та якось сказав, що не буде сидіти і чекати, і пішов до військкомату. 26 лютого 2022 року вже був призваний до Козятинського батальйону територіальної оборони — зв’язківцем. Саме за цією спеціальністю проходив строкову службу. Влітку вже був в Бахмуті.

Поранення. Лікування. Ще не долікувався і повернувся знову в Бахмут. В цей період одружується з Анастасією. Перевівся в інший підрозділ. Вовчанськ, знову поранення і знову фронт…

Скільки доброти і сердечності було в цьому мужньому чоловікові. В місці дислокації, де відновлювались після бойового завдання, жила кицька, яка привела кошенят. Він виходжував їх, годував, хотів батькам передати. Не склалось. Людяність і світло, поряд із силою духу і мудрістю. Таким особливим був Михайло Шостак. 28 липня 2025 року, перед виходом на позиції, подзвонив всім близьким, поспілкувався.

30 липня ще була остання переписка, потім тиша. Весь світ рідних затьмарився, втратив кольори, але жевріла надія. Час зупинився, світ перевернувся, коли 29 серпня надійшла звістка — сержант Шостак Михайло Олександрович, командир другого стрілецького відділення, третього стрілецького взводу, п’ятнадцятої стрілецької роти, п’ятого батальйону територіальної оборони військової частини А—7048 — в ході виконання обов’язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України, в районі населеного пункту Вовчанськ отримав поранення, несумісне з життям, — сказала ведуча і запросила до молитви священників ПЦУ митрофорних протоієреїв отця Романа Масиру, настоятеля храму Покрови пресвятої Богородиці Василя Влізло та отця Івана Дуника.

Від мікрофона після молитви слово мали отець Роман, секретар Козятинської міської ради Ірина Репало, голова профспілки залізничників та транспортних будівельників України Олексій Семерунь, голова молодіжної ради галузевої профспілки Катерина Ізмайлова, директор ліцею № 3 Анна Ольхом’як, класний керівник загиблого воїна Тетяна Кашперовецька та командир в/ч з’язківців. Командир вибачився перед батьками і перед громадою, що не вберіг.

— Це війна і сталось, як сталось. Комусь треба було повести хлопців на позиції. Він не просто очолив групу, а й своїми діями зберіг життя принаймні двом бійцям, — сказав командир зв’язківців.

Поговорили ми і з Катериною Ізмайловою.

— Міша був моїм заступником в молодіжній раді. З ним дуже легко було працювати. Він зробив, що наш сайт запрацював новими барвами. Всі свої знання він вкладав у спільну роботу. За тиждень до його зникнення він попросив мене, щоб я поїхала в Козятин й підтримала його дружину Анастасію. Я поїхала і ми спілкувалися з рідними Михайла, наче зі своїми рідними.

Після виступів від мікрофона з Михайлом стала прощатися громада. Прощалися довго, адже прийшли на площу самі близькі і кожен віддавав шану Герою, промовляючи до нього якісь зворушливі слова, а піднявшись з колін, йшли підтримати батьків славного воїна.