У Козятинській ЦРЛ вшанували пам'ять медиків-земляків, які загинули під час війни

• У п'ятницю, 10 липня Україна вшановувала пам’ять медичних працівників, які загинули, виконуючи свій професійний та громадянський обов’язок.
• Традиція цього дня пам’яті народилася минулого року за ініціативи «Ордену Святого Пантелеймона».

У Козятинській ЦРЛ вшанували медиків-земляків, які віддали життя заради порятунку інших та свободи України.

Микола Шевчук – старший ординатор медичної роти 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, капітан медичної служби.

Народився 18 грудня 1960 року в селі Комсомольське (з 2016 року – Махнівка) Козятинського району Вінницької області. Закінчив середню школу та вищий медичний навчальний заклад.

Працював травматологом у Козятинській центральній районній лікарні.

31 січня 2015 року Козятинським районним військовим комісаріатом Вінницької області мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку служив в Українській військово-медичній академії (місто Київ), потім – старшим ординатором медичної роти 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0281, місто Житомир).

З 18 квітня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

10 серпня 2015 року капітан медичної служби Шевчук помер від серцевого нападу неподалік міста Лубни Полтавської області під час слідування в складі колони до базового табору військової частини.

12 серпня 2015 року похований на кладовищі села Комсомольське (з 2016 року – Махнівка) Козятинського району Вінницької області.

 

Євген Гижа — старшина, інструктор 3-ї стрілецької роти кадру 173-го окремого батальйону територіальної оборони кадру управління 120-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони "ПІВДЕНЬ". Позивний "Док". 23.03.2022 його серце зупинилося під час виконання службового обов’язку на блокпосту. Усе своє життя Євген Гижа пропрацював на швидкій допомозі. У серпні 2020 року підписав контракт про проходження служби у військовому резерві ЗСУ.

Він пройшов через війну ще в далекі 80-ті роки в Нагорному Карабасі. Стояв біля витоків козятинської тероборони і докладав максимум зусиль, щоб гідно протистояли ворогу .

Поховали медика-воїна на Алеї слави центрального кладовища.

8 червня 2023 р. встановлено меморіальну дошку на приміщенні Козятинського відділення екстренної медичної допомоги , по вул. Незалежності № 75 , де понад 30 років працював полеглий фельдшер.

Сергій Кацабін — фармацевт відділення медичного постачання 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Північного територіального Київського управління Національної гвардії України, солдат резерву.

Народився 22 квітня 1983 року в місті Козятин Вінницької області. У 2000 році закінчив загальноосвітню школу №2 міста Козятин, потім – медичне училище за спеціальністю «Фельдшер». Працював медичним братом в психіатричній лікарні селища міського типу Глеваха Васильківського району Київської області, потім – фельдшером швидкої медичної допомоги в місті Козятині.. Навчався на заочній формі навчання в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця на фармацевтичному факультеті.

З початком бойових дій на сході України Сергій Кацабін був медиком-волонтером. На протязі літа-осені 2014 року допомагав медикам 2-го резервного батальйону оперативного призначення (з липня 2014 року - батальйон оперативного призначення імені генерала Сергія Кульчицького) Національної гвардії України поблизу міста Слов’янська Донецької області та на позиції «Хрест» (місто Дебальцеве Донецької області).

З 31 грудня 2014 року проходив військову службу в 1-ій окремій медичній роті імені Пирогова Північного територіального Київського управління Національної гвардії України (військова частина 3001, місто Київ).

З січня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

9 лютого 2015 року екіпаж санітарної машини 7-ї окремої автомобільної санітарної роти, до складу якого входили Михайло Балюк та Анатолій Суліма, разом з фельдшером Національної гвардії України Сергієм Кацабіним, виїхали з позиції "Хрест" (місто Дебальцеве Донецької області) для евакуації поранених до міста Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області. По дорозі до міста, біля села Логвинове Артемівського району, санітарна машина потрапила у засідку та наїхала на міну (за іншими даними, в неї влучив постріл з протитанкового гранатомета). В результаті вибуху загинуло четверо військовослужбовців, в тому числі і Сергій Кацабін, який з того моменту вважався зниклим безвісти. Одному пораненому вдалося врятуватися, його викинуло з машини вибуховою хвилею.

21 грудня 2015 року рішенням Козятинського міського районного суду Вінницької області Кацабіна Сергія оголошено померлим та встановлено дату смерті 9 лютого 2015 року.

До квітня 2016 року числився в списках зниклих безвісти, після експертизи ДНК було встановлено, що він похований, як невідомий солдат, на Краснопільському кладовищі в місті Дніпро.

22 квітня 2016 року перепохований на кладовищі міста Козятин.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (21.03.2016; посмертно), орденом "Народний Герой України" (24.07.2016; посмертно).

11 листопада 2016 року в місті Козятині на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №2 (вулиця Героїв Майдану, 2), де навчався Сергій Кацабін, йому відкрито меморіальну дошку.

Олег Лозовий народився 24 серпня 1981 року в Козятині закінчив 5 – ту школу, пізніше Вінницький медичний коледж. По його закінченні - 5 років відслужив начальником медичної групи.

7 травня 2022 року Олег Миколайович був мобілізований. І одразу Бахмут. Було важко, але він був щасливий, здавалося, що це і була справа його життя. Він захищав свою країну, свою сім’ю, нас з вами. Під його командуванням хлопці були, як за кам’яною стіною. Нагороджений медаллю «Бахмут», нагрудним знаком «Захисник рідної землі» , медаллю «Захисник Батьківщини». Мав приїхати у відпустку і поїхати з сім’єю на відпочинок, купити машину. В нього було дуже багато планів. А 31 липня 2024 року старший лейтенант, тимчасово виконуючий обов’язки командир 3 – ї стрілецької роти військової частини А 7339, поблизу населеного пункту Водяне, Волноваського району, Донецької області під час виконання бойового завдання – загинув. 9 квітня 2025 року підтверджено загибель на підставі висновку експертизи.

 

Читайте:

Алея Героїв у Козятині поповнилася новими іменами. Репортаж

У Козятині в останню путь провели воїна Володимира Химича

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.