Створили цех запаювання продуктових пакетів, копіюючи технології з інтернету

Вячеслав Гончарук

У четвер, 18 квітня, ініціативні групи волонтерського руху «Майбутнє» та «Міцний тил» працювали разом.
Зібралися вони на прохання Ольги Пирогової, щоб підготувати потрібну кількість продуктових наборів — борщу, голубців, картоплі та квасолі під дату виїзду Ольги до хлопців на передову

Ініціативна група «Міцний тил» нещодавно почала працювати у новому приміщенні.

Ми ще не були на новому місці роботи волонтерів, тож, як тільки зайшли, привітали дівчат із новосіллям. У цеху запаювання продуктових наборів для наших захисників цього разу вони були не одні. Їм на допомогу приїхали дівчата з ініціативної групи «Майбутнє».

Відео дня

— Потреба розширитися назріла ще з вересня минулого року, тільки руки не доходили. Від наших хлопців з передової було багато запитів на тепловізори, машини, дрони. Займатися заміною на більш просторе приміщення не було часу, — розповідає волонтерка Ольга Пирогова.

У Ольги ми поцікавилися, скільки дівчат у цей день працює? Чим вони займаються? І хто допоміг придбати обладнання, та яке там є?

— Сьогодні, 18 квітня, нас працює 12, плюс після занять з училища прийдуть дівчата, які будуть упаковувати готову продукцію для відправки воїнам. У старому приміщенні для такої кількості працюючих було б затісно. Переселитися в більш просторі приміщення була ініціатива і бажання батьків воїнів. Машину для спаювання пакетів купили саме батьки. Ми з Катею Коваль купили два автоклави. Я продала картини, Катя продала буклети. Інші автоклави нам подарували батьки загиблого Героя Артура Венжика. М’ясорубку нам подарувала родина Жебелевих. Трохи купляли обладнання ми ініціативною групою, решту нам принесли люди, — каже Ольга. — До слова, і мене підтримують дівчата, хочу сказати, що ми не ділилися на громади. У нас немає ні Самгородоцької, ні Махнівської, ні Глуховецької громади. У нас одна неподільна громада Козятинщини. Ми їздимо допомагати одні одним і у нас дуже добре все виходить, підсумувала Ольга.

— А сьогодні чим ви займаєтеся?

— Зараз ми готуємо нашим хлопцям чотири страви, це — борщ, картопля з м’ясом, квасоля і голубці. Плануємо розширити асортимент, щоб було пакетів з різними продуктами не менше десятка. Ми маємо можливості для розширення асортименту, але у нас для такого розширення не вистачає м’яса.

— М’ясо — це головний інгредієнт наших продуктових пакетів, — підключається до розмови волонтерка Олеся. — Коли орки стріляють, що й висунутись не можна, то воїн, який на позиції, і холодне з’їсть. Головне, щоб страва калорійною і смачною була.

Запитали ми у пані Олесі, який строк придатності пакетів, які вони запаюють?

— Строк придатності страви в такому пакеті 24 місяці і це знахідка для наших воїнів, які стоять на позиціях, — переконана Олеся.

Показали нам дівчата весь процес приготування та фасування у пакети. До речі, тисяча пакетів коштують 7 тисяч гривень, тобто один — 7 гривень.

Волонтери кажуть, що з городиною проблем не виникає. Навіть під час нашого візиту пан Анатолій привіз мішок картоплі.

— Овочі ми чистимо, — продовжує свою розповідь Ольга. — Без овочів не можна, вони потрібні, коли ми варимо борщ чи голубці. Без овочів не обійдеться картопля з м’ясом, лише тільки квасоля закладається в пакети зі спеціями.

— Як буде у вас більше м’яса, то ви можете розширити асортимент і збільшити кількість готової продукції?

— Ми маємо чотири електричних автоклави. Ними за умови, що не будуть вимикати світло, можна робити 250 пакетів готової продукції на добу. Чим більше буде у нас автоклавів, тим більше ми будемо виготовляти пакетів готової продукції.

— Чи долучаються до ініціативної групи інші жінки громади?

— Долучаються, сьогодні перший раз і надіюся, що не останній, допомагають нам Надя Тіхач і Таня Цимбалюк. А взагалі дівчат, які долучаються до ініціативної групи «Міцний тил», ми в перший день їхньої роботи називаємо «ви наш надійний тил».

— А цей «надійний тил», хто вам поповнює? — запитуємо у волонтерки, вказуючи на полиці з різноманітною продукцією.

— Це все допомога нашим воїнам від отця Романа. Він багато допомагає.

З цеху виробництва ми перейшли у склад готової продукції. Там вже стоять ящики запакованої продукції і пакети насипом, які треба складати.

— Це робота наших молоденьких пташенят, які ще на уроках в училищі. Вони прийдуть і все гарненько спакують у ящики для транспортування, — каже пані Ольга і йде наповнювати автоклав.

— Автоклави — хороша річ у нашій справі, завдяки їм пакети мають такий великий термін зберігання. Аби лиш від початку процесу до пропарювання не вимкнули електроенергію, інакше процес потрібно буде поновити, — каже представниця «міцного тилу» Катерина.

— Хто запровадив таку потрібну технологію?

— Самі все зробили, щось почули від людей, які цим займаються на виробництві, щось з інтернету взяли і перевірили, як воно діє на практиці. Коли запустили потужний автоклав, то перше, що прийшло в голову, хоч би ним приміщення не підірвати, — жартома каже Ольга і додає. — Безпечний він, ще й працює, як годинник. Лиш би автоклаву постійно живлення було.