Солдат Руслан Марчук зміг вижити на Харківщині та повернутися до своїх. Загинув — на Сумщині

• Сьогодні, 4 червня 2026 року з невимовним болем у серці Самгородоцька громада зустріла Героя — Руслана Марчука, який повернувся додому «на щиті».
• Він повернувся у рідний край, до своєї землі, до своєї домівки, де на нього чекали з надією, молитвами та вірою… чекали живим.

Церемонію прощання опублікували на сторінці Самгородок Наш.

Живим коридором, ставши на коліна, з державними прапорами та квітами в руках, жителі громади віддали останню шану Герою. У цей момент не було байдужих — кожне серце стискалося від болю, кожен погляд був сповнений сліз, кожна душа мовчки дякувала за подвиг.

Про Героя

Руслан Марчук народився 10 серпня 1979 року у селі Корделівка Калинівського району Вінницької області. Дитячі роки провів у рідному селі. Навчався у Корделівській школі, 9 класів якої закінчив у 1993 році.

Після закінчення школи вступив на навчання у Барське професійно-технічне училище, де здобув спеціальність «електрогазозварювальника». Проходив військову строкову службу.

У 1999 році одружився. Подружжя Марчуків народило та виховало трьох синів – Станіслава, Віктора та Олексія.

Руслан Вікторович працював за своєю професією у СВК «Дружба» с. Миколаївка, Козятинському м’ясокомбінаті, Юзефо-Миколаївському цукровому заводі. До 2023 року проживав у с. Великий Степ, потім переїхав у с. Широка Гребля.

Після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року добровільно став на захист держави.

Солдат Марчук Руслан Вікторович під час несення служби був нагороджений медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій». У 2025 році під час бойових дій у районі н.п. Вовчанськ Харківської області більше трьох місяців перебував у сірій зоні без зв’язку зі своїм підрозділом, вважався зниклим безвісти, проте зміг вижити та повернутися до своїх. Пройшовши реабілітацію повернувся до служби на передовій. Був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «ХРЕСТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ».

Солдат, стрілець 3-го відділення 3-го взводу 3-ої роти 2-го охорони військової частини А4439 Збройних Сил України, Руслан Марчук гідно виконуючи свій військовий обов’язок, загинув 25 травня 2026 року в районі населеного пункту Миропілля Сумського району Сумської області.

Йому назавжди 46… З Героєм прийшли попрощатися рідні, близькі, друзі, побратими та жителі громади. Спочатку кортеж з тілом Героя зупинився біля будинку, де відбулася заупокійна відправа, яку звершив священник Православної Церкви України Вінницько-Барської єпархії ієрей Олексій Якубівський. У щирій молитві, зі сльозами на очах, рідні, близькі, сусіди та всі небайдужі схилили голови, проводжаючи Захисника, який віддав своє життя за Україну. Лунали слова молитви за упокій душі, за вічний спокій та Царство Небесне для воїна

Після цього жалобна процесія вирушила до місця останнього спочинку. На кладовищі відбувся мітинг-реквієм

«Він був одним із тих, хто без вагань став на захист України. Він боровся за нашу свободу, за мир у наших домівках, за майбутнє наших дітей. І віддав найдорожче — своє життя. Цей біль — спільний. Ця втрата — непоправна. Жодні слова не здатні загоїти рани рідних і близьких… Але вся громада сьогодні поруч із вами — у скорботі, у сльозах, у молитві.» — пишуть у громаді

Під звуки Державного Гімну України та військового салюту Героя поховали на кладовищі села Великий Степ. Рідним вручли Державний Прапор як символ честі, мужності та вдячності за подвиг.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.