Ще один наш земляк повернувся з російського полону додому
- У Бердичеві 27 серпня рідні захисника України і громада урочисто зустріли Героя, військовослужбовця Вадима Бубровського. Він повернувся додому після 850 днів у російського полону.
Вадим Бубровський — бердичівлянин та його коріння у Жежелеві. У Жежелеві він ходив до школи, а по завершенні шкільної освіти переїхав до Бердичева. В Жежелеві у Вадима залишилось багато друзів. Там живе його мама і сестри.
Вадим працював за спеціальністю в Бердичеві. На другий день повномасштабного російського вторгнення на той час 24-річний Вадим долучився до ЗСУ. Потрапив він до 139-го батальйону 115-ї окремої бригади ТрО. Наш земляк брав участь в обороні Бахмута, пізніше воював на Харківському напрямку. Під час виконання бойового завдання Вадим ще з чотирма захисниками України 27 березня 2023 року потрапив у полон.
Те, що Вадим в російському полоні, родина захисника дізналася від побратимів воїна одразу.
— Десь через тиждень на російських пропагандистських каналах було показано фотографію армійського жетона Вадима. Пізніше — відео фрагменту полону українських воїнів. На тому відео не засвітились Вадим з Владислав Кондратюком. Ми й здогадалися, що разом з трьома побратимами, яких росіяни показали по телебаченню, потрапили в полон Вадим з Владиславом, — розповідає сестра Вадима Каріна. А далі – 850 днів неволі в російських сізо, російських катівнях.
— Число 27 має якісь символи у долі Вадима. Чи то збіг обставин, зараз вже немає великого значення, але щось у цих датах є, — продовжує свою розповідь сестра воїна. — Вадим потрапив у полон 27 березня, а повернувся 27 серпня, пробувши у російському полоні повних 27 місяців. І нарешті довгоочікуване повернення додому по обміну.
Зі слів Каріни, яка першою обняла брата, коли він повернувся до Бердичева, стало відомо, що з п’ятьох полонених разом з Вадимом українських військовослужбовців один побратим пішов по обміну через місяць. Вадим дав свідчення і міжнародний комітет Червоного хреста змінив статус з безвісті зниклий на статус військовополонений. Через 5 місяців підтвердила статус «полон» і росія.
— У вересні 2023 року з першого місця перебування брата, йому дозволили написати листа до нас. Наші листи, які ми писали йому, він не отримав. Про його стан здоров’я і етапування по росії ми дізнавалася від хлопців, які поверталися з російського полону по обміну. Їх обміняли, а вони знаходили нас через координаційний штаб, пошукові групи, або просто виходили на нас.
— Як зі здоров’ям у Вадима?
— Російський полон — далеко не курорт. Обміняли його 23 липня і він проходив 10 денну обов’язкову реабілітацію. Через 10 днів ми поїхали до нього і перший раз після полону мали можливість зустрітися з ним. Для мене це було подвійне свято, адже зустрілися ми з ним 2-го серпня, у свій День народження. Звичайно, організм виснажений, будемо лікувати і що є погане — минеться, — сказала Каріна, яка на пошуки брата та його звільнення приклала багато понад зусиль.
Вадим ще три тижні проходив реабілітацію і 27 серпня вже була зустріч у Бердичеві з синьо-жовтими стягами, сльозами радості, квітами, подарунками, міцними обіймами. У Бердичеві на нього чекали мама, сестри, брат, бабуся, рідні, друзі, сусіди, колеги по роботі, де він працював до служби в ТрО, та побратим Вадима Владислав Кондратюк. З Владиславом вони потоваришували у війську і разом з ним потрапив у полон. Люди прийшли на зустріч, щоб подякувати захиснику за його мужність і стійкість та підтримати воїна й допомогти йому відновитися після пережитого.
Велика радість і у Жежелеві. Подруга Каріни Світлана написала Вадиму листа.
«Дорогий Вадиме. Вітаємо тебе вдома, на рідній землі, серед своїх людей!
Ти пройшов крізь неймовірні випробування, вистояв і повернувся справжнім прикладом мужності та незламності. Дякуємо за силу духу, за віру, за те, що боронив Україну навіть у найважчих умовах. Нехай рідні обійми зцілять твоє серце, а тепло дому дарує спокій та відновлення. Ми пишаємося тобою і молимося, щоб твоє життя надалі було світлим, мирним і щасливим».
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
