Рятуючи побратима Віталій отримав осколкове поранення, від якого загинув.

Вячеслав Гончарук

Вже четвертий рік, 31 грудня страшний день для родини Шевчуків. Рівно 3 роки тому, боронячи нашу рідну землю від окупантів і рятуючи побратима загинув наш земляк, Воїн Герой Віталій Шевчук. Він був добрим, надійним, хоробрим і відповідальним, а побратими дали йому позивний «Вітаха»

На річницю загибелі Віталія пом’янути славного воїна і підтримати родину Героя прийшли близькі, друзі, знайомі родини Шевчуків та керівництво Непедівського старостату.

Відкрила мітинг реквієм директор будинку культури Лілія Шевчук.

—Пекучий біль і гіркій смуток війни чорним крилом торкнувся всіх нас 31 грудня 2022 року. Від рук фашистських окупантів обірвалося життя нашого односельчанина Воїна Захисника України Віталія Олександровича Шевчука з позивним «Вітаха.»

Старший сержант, стрілець-помічник гранатометник механізованого відділення, 61- ї ОМБ, 101-го батальйону, 2-го взводу, 3-го відділення. Сьогодні 31 грудня 2025 року минає третя річниця з дня загибелі нашого Героя. Важко знайти слова втіхи для дружини Антоніни, донечки Оленки, матусі Світлани Миколаївни та усієї родини, адже неможливо загоїти рани та біль, гіркоту втрати від рідної, близької людини, доблесного Воїна-Захисника Героя України. Тож нехай добрий, світлий спомин про нашого Віталія стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, всіх хто любив його і шанував. Сумуємо разом з вами дорога родино, низько схиляємо голови у скорботі перед героїчним подвигом нашого Героя Захисника 38 річного Віталія Шевчука. Нехай його душа знайде вічний спокій у Царстві Небесному. Герої не вмирають—вони назавжди залишаться у наших серцях. Вічна Слава Воїну Захиснику, який захищав рідну землю і кожного з нас. сказала ведуча мітингу Лілія Шевчук і запросила до слова старосту Непедівського старостату Галину Корніюк. Вона згадувала,якою доброю людиною був Віталій при житті і яким він був привітним з усіма, хто його знав. Галина Олександрівна виразила співчуття родині Віталія та виразила надію, щоб бішлше не розширювалися Алеї і щоб не йшли від нас найкращі.

Звершив поминальну панахиду благочинний Вінницько-Барської єпархії митрофорний протоієрей Валерій Кушнір. Присутні на мітингу до пам’ятника Героя поклали квіти.

Біографія Героя

Віталій Шевчук народився 19 січня 1984 року в селі Дружба, Мурованокуриловецького району, Вінницької області. 8-річним хлопчиком разом з мамою Світланою Миколаївною переїхав на постійне проживання в с. Панасівку, колишнього Козятинського району. Після закінчення у 2001 році Гуровецької середньої школи, навчався на механіка в Гущинецькому ПТУ. З 2003р. по 2005 р. виконував громадянський обов‘язок у лавах ЗСУ. Після укладеного контракту із ЗСУ деякий час служив у місті Яворів на Львівщині, а згодом у складі українського батальйону миротворчих сил ООН став на захист підтримки миру в африканській країні Сьєрра-Леоне.

У 2008 році Віталій одружився і з дружиною Антоніною ростили доньку Олену. В день повномасштабного російського вторгнення Віталій, не роздумуючи прийняв рішення йти захищати рідну землю. 25 лютого він пішов на війну

Дружина Віталія Антоніна згадує —На Миколая, 2022 року Віталію дали три дні відпустки, а на другий день відпочинку йому зателефонували з військової частини, щоб він приїхав на позицію. Віталій, навіть зрадів тому дзвінку, адже будучи ще у військовій частині їм пообіцяли, що має бути ротація і їх батальйон мають вивести з передової для відновлення сил. Тільки телефонували Віталію зовсім з іншої причини. На Бахмутському напрямку мав бути шалений натиск окупанта і військова частина, де служив Віталій мала залишитися на передовій.

Вранці, 31 грудня 2022 року, Віталій ще встиг написати дружині останню СМСку: «Мої кохані, я вас вітаю з Новим роком, щоб у тебе, кохана, все погане залишилося в році минулому, а у році Новому у тебе все було добре» СМС у відповідь Віталій не встиг прочитати.

З розповіді побратимів Віталія стало відомо, що 31 грудня під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар на Донеччині рятуючи побратима він сам отримав смертельне осколкове поранення і помер по дорозі до шпиталю. Вже 1-го січня 2022 року Антоніна вирішила їхати в Дніпро шукати Віталія. Знайшла в лікарні, де було його тіло. Їй повідомили, що Старший сержант, стрілець — помічник гранатометника механізованого відділення, 61-ї ОМБ, 101-го батальйону, 2-го взводу, 3-го відділення від отриманих ран він помер по дорозі в лікарню. Вона не чекала документів на кортеж, ціною великих зусиль сама привезла Віталія додому.