«Побратими із теплом та посмішкою відгукуються про друга Олега із позивним «Барні»
- Сьогодні, 8 липня минає перша річниця з дня смерті Захисника України, жителя села Самгородок - Олега Бернаги
- Пам'ятаємо...
«Рік тому перестало битися серце мужнього воїна, який, не вагаючись, став на захист України, її свободи, незалежності та майбутнього» — згадують у громаді
Про Героя
Олег Бернага народився 14 жовтня 1980 року у селі Самгородок. Дитинство та юнацькі роки разом з батьками та молодшою сестричкою Маринкою проживав у м. Шепетівка. Та усі канікули він із задоволенням проводив у бабусь та дідусів у Самгородок та Михайлині.
Із 1986 по 1997 роки навчався у Шепетівському ліцеїфізико-математичного спрямування.
Після закінчення 11 класу, маючи гарні результати у навчанні, вступив до Національного технічного університету.
У 2002 році, після закінчення навчання, влаштувався на роботу на завод «Лепсе» у м. Київ. Згодом продовжив трудову діяльність будівельником, якою займався як в Україні так і за кордоном.
Переїхавши до м. Бучі, одружився, та наполегливо працював над створенням власного житла, бо був спеціалістом у своїй справі.
Після початку повномасштабного вторгнення, працював водієм таксі у м. Вінниця, де 28 липня 2024 року був призваний до військової служби. Пройшовши навчання, став водієм-електриком 34-го окремого мотопіхотного батальйонув/ч А 4395.
Виконував бойові завдання на Вовчанському напрямку Харківської області. Був тричі поранений, отримав численні контузії та частково втратив слух.
08 липня 2025 року, у м. Харків зупинилося хоробре серце мужнього воїна.
«Побратими із теплом та посмішкою відгукуються про друга Олега із позивним «Барні», що стояв з ними на захисті рідної країни та кожного з нас… Йому навіки 44… Час не здатен загоїти біль втрати. Для рідних і близьких це ціла вічність без дорогої людини. Схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Олега Бернаги»
Читайте:
Махнівська громада на війні втратила двох Героїв
Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.
