Олександр Костюк був мужнім воїном і універсалом у військовій справи

Вячеслав Гончарук

Майже з перших днів повномасштабного вторгнення не чекаючи, повістки Олександр пішов захищати рідну землю. Виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Діброва Сіверсько Донецького району, Луганської області, 28 квітня він вважався, як зниклий безвісті. Через 8 місяців він повернувся до рідного дому

Сьогодні, 28 квітня 2026 року, минають перші роковини з дня, коли небо забрало до себе одного з найкращих синів Глуховецької громади — Олександра Анатолійовича Костюка. Олександр народився у селищі Глухівці В рідному селі закінчив школу. Працював у СКВ «Маяк»селища Глухівці та ТОВ «Плазма Тек»міста Бердичів.

. На річницю пам’яті Героя на місцевому кладовищі пройшов мітинг пам’яті і скорботи. Пом’янути славного сина України зібралися рідні, друзі загиблого воїна, колеги по роботі та керівництво громади.

Відкрила мітинг Альона Шимон.

—Сьогодні, 28 квітня 2026 року, минають перші роковини з дня, коли небо забрало до себе одного з найкращих синів нашої громади.

Рік тому загинув мужній воїн, відданий патріот людина незламної волі, який понад усе любила свою землю.

Олександр пішов захищати наше право жити під вільним небом, дихати на повні груди на рідній землі та просто бути українцями.

Він віддав найцінніше — своє життя — за кожного з нас.

У нашій пам’яті він залишиться Героєм, чия відвага не знала меж. Він був людиною, яка ніколи не стояла осторонь чужої біди.

Вірним сином України, чий подвиг назавжди вписаний в історію нашої громади та всієї держави.

Ми не маємо права забути. Час не лікує таку рану, він лише, вчить нас жити з цією втратою, з вдячністю за кожен мирний ранок, який Олександр Костюк виборов для нас ціною власної мрії.

«Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них у наших серцях».

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Олександра Анатолійовича Костюка. Схиляємо голови у глибокій скорботі та вдячності. Вічна пам’ять сказала ведуча та закликала покласти до могили земляка квіти.

Виступаючи на мітингу селищний голова Олександр Амонс і присутні на мітингу згадували. що «Універсал» таким був позивний у Олександра мав звання сержанта. Був професіоналом у своїй справі. Неодноразово був відзначений відзнаками командування за високий професіоналізм, відданість службі та бойові заслуги. А саме: нагорода «За службу Українському народу», «Учасник бойових дій»

Олександр був гарним сім’янином, надійним чоловіком для дружини — Валентини Ігорівни, люблячим татом для двох дітей — Романа та Софі та гарним сином для батьків Людмили Володимирівни та Анатолія Васильовича. Вірним другом, воїном, побратимом, справжнім патріотом нашої Батьківщини.