«Обняли ми їх, а вони нас і — в дорогу. Їдемо розбитими містами поруч з лінією фронту»

• Волонтер Ольга Пирогова провідала земляків і повернулася додому.
• За 31 годину вони побували на 4-х напрямках. Крім двох приладів, які воїни просили, роздали 2 тисячі реторт пакетів, засоби гігієни, білизну, смаколики.
• Від воїнів подяка всім, хто долучається до допомоги ЗСУ

Розповідь про поїздку на передову волонтерка розпочала з традиційної подяки всім, хто зробив цю велику справу.

— Всім велике, велике дякую. Ми вже повернулись від наших Титанів. Завезли все необхідне, обняли міцно ми їх, а вони нас і підписали нам прапор під яким боронять Україну. Відвідали чотири підрозділи, завезли майже 2000 реторт пакетів готової продукції, яку з великою душею зробили наші бджілки Ініціативної групи «Міцний тил».  Допомагали нам жителі сіл Іванківці, Непедівка, Гурівці, Глухівці, за городину за смаколики подяка садочку «Берізка».  Віктору Сагайді і Володимиру Шишкову за авто, паливо і особисті передачі хлопцям. Дуже вдячна своїм невтомним водіям-волонтерам Миколі Кас’яну і Миколі Гунчак, які не відпочиваючи подолали 2100 км. Дякую всім  хто допомагає воїнам від себе і від наших Титанів.

— Розкажіть про свою поїздку до хлопців на передову

— Ми були у 21 бригаді 119, 172 і в підрозділі «Буревій.  Завезли їм тепловізор, на якого збирали гроші, завезли продукти харчування, гігієну. Хлопці стомлені і мають проблеми з харчами на позиціях. Хочу попросити, щоб ви написали, що треба ще більше розвивати волонтерський рух. Необов’язково долучатися до вже діючих ініціативних груп. Можна створювати нові волонтерські рухи і це помилкою не буде. Нехай долучаються хто чим може, хто картоплею, хто грішми, хто фізичною працею.

— На яких напрямках ви були?

—.Покровське, Краматорськ, Лиман і під Вовчанськом. Я вже казала, що 2 тисячі 100 км подолали за 31 годину.

— А як ви умудрилися так швидко проїхати?

— Я сама дивуюся, що там дороги швидко і якісно ремонтують. Дороги хороші, техніка працює і не тільки швидко ремонтують дороги, і й швидко відновлюють мости.

— Як настрій у хлопців?

— Настрій бойовий, як подобає захисникам України, але у них є проблеми, на які вони стараються не звертати уваги тому що це для них другорядне. У них в голові тільки зброя і прилади бачення противника. Ще радіють передачам з рідного краю. Але деякі люди цього не розуміють. Кажуть, що воїни отримують великі зарплати і їм можна не допомагати. Я розумію, що війна, але та картопля, яка до них доїхала, не тільки зверху почорніла, а й стала чорною всередині. Хлопці за свою зарплату самі себе одягають і коли виходять з бойових позицій, щоб десь переночувати, хлопці платять від 5 до 8 тисяч гривень за хату. Оце наш козак вийшов з позицій на 2–3 дні щоб помитися і за це він платить такі гроші.

— Своїх захисників господарі тих будинків просто так не можуть пустити?

— Люди всякі є як у нас, так і там. Може є господарі, що здають житло безкоштовно, але мені такі факти невідомі. Хлопці, з якими я говорила, за житло платять гроші.

— З ким з наших земляків бачилися?

— З «Узбеком», «Сарматом», «Куражом», «Одесою», «Бузком», «Корнієм» і «Твіксом». Це йому ми збирали на тепловізор. Тільки ви знаєте, що ми не ділимо волонтерів і наших хлопців на громади. Це всі наші хлопці Козятинського краю.

— Олю, РЕБ ви вже відвезли, його господаря можете назвати?

— Це теж наш місцевий хлопець, тільки я не можу вам його назвати. Він мав приїхати у відпустку і вручити від командування бригади відзнаку Владику Тучаку. Та він отримав поранення, лежав у госпіталі і вже повернувся до своїх саперів побратимів.

— З місцевим населення спілкуєтеся?

— Було якось в минулому році, дуже дякували нам місцеві за смачні обіди. В основному ми хлопцям передачу віддали і — додому. Як не як їдемо близько від лінії фронту.

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.