Непедівчанам, які віддали свої життя за Україну, відкрили Алею пам’яті і Слави.

• Відкрили стели Героям в центрі села у День храмового свята. Біля мармурових плит з зображенням Героїв стояла почесна варта. Почався захід пам’яті з
• хресної ходи духовенства ПЦУ від храму Святителя Миколая, яку очолив владика Симеон. Коли колона священнослужителів і вірян підійшла до Алеї
• пам’яті і Слави почався мітинг і до присутніх звернулися ведучі.

— Шановні односельчани, гості нашого села, духовенство, керівники громади рідні та близькі загиблих Героїв. В четвер, 9-го травня, ми зібралися, щоб урочисто відкрити Алею Пам’яті і слави Героїв, щоб вшанувати пам’ять наших захисників і схилити низько голови перед людьми, які героїчно загинули, захищаючи Батьківщину. 

Почесне право відкрити Алею Пам’яті і Слави ведучі надали рідним Героїв..

Ведучі зачитували біографію Воїна-Героя, а рідні знімали з стели жовто-блакитний стяг.

Олександр Оцабера — народився 23 липня 1989 року, позивний Десант, сержант, інструктор вогневої тактичної підготовки 199 навчального центру ВДВ при 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді м. Житомир. Героїчно загинув 11 листопада 2016 року під містом Торецьк, донецької області. За заслуги перед Батьківщиною нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.

Віталій Шевчук — народився 19 січня 1984 року, позивний Вітаха, старший сержант, помічник гранатометника, який служив у 101 механізованому батальйоні В/Ч А-3425. З перших днів повномасштабного російського вторгнення за покликом душі і серця став на захист рідної землі. 31 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Соледар, під час обстрілу, Віталій отримав поранення на сумісне з життям. Нагороджений орденом за мужнів ІІІ ступеня посмертно.

Дмитро Гороф’янюк народився 20 липня 1997 року. Позивний «Гора», солдат, такелажник такелажного взводу самохідного артилерійського дивізіону бригади артилерійської групи. Здобувши вищу освіту працював за кордоном, але повернувся захищати рідну землю і 27 липня 2022 року. добровольцем пішов до військкомату. 23 березні 2023 року поблизу населеного пункту Костромка Херсонської області героїчно загинув при виконанні бойового завдання.

Володимир Кривов’язий народився 8-го квітня 1987 року. Позивний Драм. Гранатометник механізованого відділення механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону В/Ч—А 0666 22 травня був призваний до лав ЗСУ. Навчався у Франції навичкам застосування систем озброєння та ведення ближнього бою. 17 вересня 2023 року під час штурмових дій поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області солдат Володимир Кривов’язий геройськи загинув.

Віталій Лижнюк народився 4 червня 1970 року, позивний Вій —старший сержант, оператор взводу управління, командир відділення 21 бригади, 2-го механізованого батальйону, 6-ї роти, В/Ч 4689. 6-го лютого 2023 року отримавши бойову повістку Віталій Лижнюк став на захист своєї держави. Нищив ворога на Лиманському напрямку. 13 жовтня 2023 року неподалік н.п. Терни Донецької області отримав поранення несумісні з життям. Нагороджений медаллю кращий сержант військової частини.

Анатолій Пуремчук—народився 5-го грудня 1969 року. Позивний «Добрий»—старший солдат, водій відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону. В/Ч—А 4689. 28 січня 2023 року. був зарахований до лав ЗСУ. 29 листопада 2023 року. поблизу н.п. Терни, Донецької обл. Анатолій Пуремчук—героїчно загинув.

Микола Шевчук—народився 26 червня 1975 року. Позивний «Кот»—старший солдат, стрілець, помічник гранатометника, стрілецької роти стрілецького батальйону В/Ч 2573. Учасник бойових дій з 2015 року. З перших днів повномасштабного вторгнення Микола Шевчук став на захист нашої неньки України. Війна підірвала здоров’я Героя, а важка хвороба— 4 січня 2024 року відібрала його життя.

Роман Завальнюк—народився 6-го лютого 1980 року.—Позивний «Пирій» старший солдат, старший навідник першого мінометного взводу, мінометної батареї, командир гармати В/Ч—А 7339. Учасник бойових дій з 2015 року. З перших днів повномасштабного вторгнення, отримавши бойову повістку, Роман Завальнюк, захищав рідну Україну та нищив ворога на Бахмутському напрямку. Життя обірвалось трагічно 7 січня 2024 року.

Дівчата і хлопці у вишиванках несуть до стел з зображенням Героїв лампадки і стають в почесну варту поруч з військовими, а ведуча оголосила хвилину мовчання.

Владика Симеон та настоятель храму Спасителя Миколая освятили пам’ятники Героїв.

Митрополит Вінницький і Барський Симеон сказав. 

— Сьогодні, 9 травня, ви знаєте що це за дата. Ми її святкували, як день великої перемоги у Другій світовій війні. І сьогодні у нас знов війна, де гинуть сини і доньки України. У вашому старостаті 8 Героїв, а їх тисячі розкидані по нашій українській землі і скільки їх там ще залишилось на полі бою. Ми повинні про них пам’ятати і творити добрі діла, як у вірі духовній церковній так і на ниві суспільній земній. У Господа загиблі воїни мають нетлінний вінець у царстві небесному, а ми пам’ятаймо про них.

Селищний голова Олександр Амонс в своєму виступі зазначив, що Україна завжди була ласим шматком для загарбників. Але нашими предками нам дана величезна сила до свободи. І тому сьогодні, коли на нас напав ворог, найкращі сини і дочки взяли зброю у руки і гідно захищають терени нашої України. Наш ворог значно більший і можливо трохи сильніший, але такої віри як у нас і любові до свободи у них точно немає.

Директор агрофірми «Світанок» Микола Мельник подякував митрополиту Симеону, архієпископу Хмельницькому і Шепетівському Павлу, єпископу Житомирському і Овруцькому Паісію, що знайшли час приїхати в Непедівку.

 — В Україні йде війна — війна з усіма наслідками, це кров, каліцтво, смерть Ніхто не думав, що на 80-у році перемоги у нас буде така страшна війна. Звичайно ми не відчуваємо того, що робиться на сході і на півдні України, ми чуємо тільки сирени і нехай господь милує і відверне від цього. Не думав, що наш трудолюбив нарід буде викликати патологічну ненависть у путіна, — сказав він.

Староста села Галина Корніюк:

— Ми дивимось в обличчя тих молодих людей, які викарбувані на плитах-пам’ятників. Ми не віримо, що їх уже немає. Здається, вчора вони були членами нашої громади. Був поруч нас творив історію своєї сім’ї історію родини, історію громади. Вони стали на захист України у найскладніші для нас дні, коли можливо багато вагалися, як бути. Про це важко говорити тому, що перед нашими обличчями стоять найрідніші люди це — сім’ї які втратили частинку себе. Сьогодні навіть важко уявити яким для них є життя. Зрозуміло, що біль у їхніх серцях не згасне ніколи. А ми і держава маємо піклуватися про те, щоб ці родини були захищеними.

Родини загиблих воїнів подякували виступаючим за добрі слова і вручили квіти й коровай благодійнику Миколі Мельнику, що підтримує родини загиблих воїнів морально і матеріально

Завершився мітинг з нагоди відкриття пам’ятників музичними творами  «Заплакало небо», «Кленова балада»,  «Україно поклонись» у виконанні жіночого вокального ансамблю та соліста Володимира Афанасьєва

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.