«Нема страшнішого у цім житті, чим мамин крик: «Ти повернувся та не йди від нас синочку…»
- 3 червня 2025 р.

- У понеділок, 2 червня 2025 року назавжди до рідної домівки у село Сошанське повернувся Герой — Євгеній Ковальчук.
- Живим коридором, на колінах, зі схиленими головами, не стримуючи сліз, тримаючи у руках квіти та державну символіку, зустрічали Євгенія жителі Самгородоцької громади.
— Закрита домовина на щиті, портрет і чорна стрічка у куточку. Нема страшнішого у цім житті, чим мамин крик: «Ти повернувся та не йди від нас синочку…». Хвилини очікування бійця здавалися вічністю… Але пронизливі звуки сирени та «Мамо, не плач» з далеку сповістили, що Женя вже вдома, на рідній землі, в рідному Сошанську… Він повернувся назавжди, аби тут спочити вічним сном… — пише Самгородок Наш
Про Героя
Євгеній Ковальчук народився 09 травня 1983 року у с. Сошанське. Дитинство та юнацькі роки провів у рідному селі.
Із 1990 по 1999 рік навчався у Сошанській школі. Після закінчення 9 класів, продовжив навчання у Зозулинецькій середній загальноосвітній школі.
У 2000 році Євгеній вступив до Вінницького політехнічного університету. У 2001 році, перевівшись на заочну форму навчання, був призваний на строкову військовуслужбу у Збройні сили України, яка проходила у містах Павлоград та Львів.
Із 2003 по 2005 рік працював охоронцем у Вінницькій виправній колонії.
У червні 2006 року одружився з Катериною Степанівною. В молодій сім'ї народилася донечка Даша. Після одруження почав працювати в Козятинському хлібзаводі шофером. З 2015 працював шофером на одному із заводів м. Києва.
— Добрий, щирий, завжди усміхнений, надійний товариш,готовий прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Попереду життя, плани, мрії… Але їм не судилося збутися…
Після повномасштабного вторгнення, у листопаді 2022 року, Євгеній став на захист України. Разом із побратимами стояв на захисті Донецької області.
Кохана Олена завжди була його підтримкою, чекала його вдома.
— Йому назавжди 42… Його серце вже не бʼється, але памʼять про нього житиме вічно. Він віддав своє життя за кожного з нас, за нашу свободу, за Україну. Для всіх нас він був, є та назавжди залишиться прикладом мужності й відваги. Світлий, добрий, життєрадісний, усміхнений, небайдужий до людей і рідної землі, вірний захисник, борець за правду та свободу своїх земляків. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті… — йдеться у дописі
В останню путь захисника України прийшли провести близькі, друзі, знайомі, колеги, побратими та вдячні земляки, встеливши квітами дорогу від будинку, де проживав до Храму в селі Сошанське, де відбулось заупокійне богослужіння за українським воїном, яке очолили священники Православної церкви України протоієрей Роман Масира у співслужінні з священником Іваном Дуником.
На кладовищі пройшов мітинг-реквієм, на якому висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на кладовищі села Сошанське. За душу Воїна піднеслися молитви, на його честь прозвучав Гімн України і військовий салют. Рідним Героя вручили Державний Прапор України.
Вічна пам’ять і слава українському Герою. Щирі співчуття рідним і близьким
Читайте:
Відкрили меморіальну дошку на честь Героя Вячеслава Залевського з позивним «Хміль»
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
-
Татьяна Саввон 6 червня 2025 р.Вічна пам'ять Герою 🇺🇦🕯️
-
Ірина Сергіївна Гудим 6 червня 2025 р.Низький уклін тобі герой 🇺🇦, вічна пам'ять
-
Зіна Фаренюк 6 червня 2025 р.Світла пам'ять герою царство небесне
-
Светлана Полончук 5 червня 2025 р.ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ І ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ ГЕРОЮ 😭😭💔😭