«Не встиг Боєць створити сім’ї. Не встиг потішити маму онуками...»

• Сьогодні, 4 листопада на свою маленьку Батьківщину в село Йосипівка Самгородоцької громади назавжди повернувся Герой —  Іван Смірнов
• Церемонія прощання

Про Героя

Іван Смірнов народився 27 квітня 2003 року у селі Йосипівка, в багатодітній родині. Мама — Катерина Смірнова, своїх трьох молодших дітей виховувала одна. Всі дитячі та юнацькі роки Герой провів у рідному селі.

У 2009 році приступив до навчання в Йосипівському ЗНВК де провчився 9 років. У 2019 році вирішив здобувати робітничу професію в Погребищенському профтехучилищі за спеціальністю тракторист - механік, яке у 2021 році успішно завершив. 03 жовтня 2021 року був призваний на строкову військову службу у Київську 96 Ракетно-зенітну бригаду військової частини А2860. Початок повномасштабної війни з російським агресором змінили погляди на життя нашого захисника. Послідувавши прикладу свого старшого брата, який боронив рідну землю у ході антитерористичної операції, прийняв для себе рішення справжнього патріота своєї Батьківщини.

— Відсвяткувавши свою 21 річницю, через декілька тижнів, а саме 30 травня 2024 року, підписав контракт та став на захист своєї неньки України у складі 5 Окремої Київської штурмової бригади військової частини А4010. Протягом п’яти місяців юний Герой разом зі своїми побратимами воював із ворогом у найзапекліших боях на Донецькому напрямку, — пише Самгородок Наш.
 

 — Не встиг боєць створити сім’ї…Не встиг потішити маму онуками…Але став гідним прикладом для своїх племінників, яких невимовно любив. Всі односельці, однокласники завжди пам’ятатимуть юного Героя радісним, доброзичливим, працьовитим, — йдеться у дописі

Церемонія прощання

До будинку, де проживав Герой прийшли віддати шану захиснику України близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки. В Храмі Святого Миколая, відбулось заупокійне богослужіння за українським Воїном, яке очолили священники Православної церкви України та мітинг-реквієм

 

 

Із військовими почестями загиблого воїна поховали у с. Йосипівка на Алеї Слави. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.

— Нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі. Ніколи не забудемо…Герої не вмирають! Героям слава. Доземний уклін тобі, світло твого Подвигу в ім'я України повік не згасне!

 

Читайте:

• ЗСУ тримають оборону, незважаючи на шалені атаки ворога
• Минає другий рік як ми втратили воїна-земляка Володимира Левчука

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.