Нашим бійцям потрібні газові балони

• Допомога захисникам. Відома на Козятинщині волонтерка Ольга Пирогова нещодавно повернулася з чергової  поїздки до наших захисників.
• Каже, цього разу було так багато вантажу, що все в одну машину не вмістилось. Довелося шукати ще одну автівку

Поговорити з Ольгою Пироговою ми планували раніше, але тоді вона готувалася до поїздки в Донецькому напрямку. Коли ж побачили її пост у фейсбуці

 «Ми вже вдома, все доставили і всіх обняли…», одразу домовилися про зустріч.

— Олю, ви волонтер з 2014 року. Обрали саме Донецький напрямок через те, що там воював ваш брат?

— Вася там став воювати пізніше. Я збиралася поїхати у його військову частину та це війна, вийшло так, що він з поля бою потрапив додому раніше. Не встигла я до нього приїхати. Донецький напрямок не вибирала, у 2014 році він був практично один. Там  було багато хлопців із сіл Козятинського району. Поїхала раз до наших земляків і наша дружба з воїнами вже триває 8 років. 

— Пам’ятаєте всі свої поїздки, скільки за 8 років у вас їх було?

— Звичайно пам’ятаю: 38 від початку війни і 5 поїздок після повномасштабного російського вторгнення.

— Крім продуктів харчування, що ще замовляють вам наші захисники?

— Їх все цікавить, тому що це в якійсь мірі вісточка з рідного краю. Наші військові за стандартом ніби забезпечені не погано, тільки ходять вони на полі бою не по бруківці і в готелях не сплять. Часто мокрі від дощу та й в окопах води вистачає. Потрібен теплий одяг на зміну, особливо теплі шкарпетки. Того разу вони нам замовили портативні газові плитки з газовими балончиками, ми їм вже привезли. На цей раз замовили газові балони. Будете писати, то напишіть, може у кого залишилися газові балони з часів, коли блакитне паливо розвозили автівкою. Зараз вони можливо у когось без потреби лежать і може ним поділитися з воїнами.

— Ви передачі на фронт збираєте тільки силами Іванківців з місцевими підприємцями чи допомагають ще якійсь громади?

— Ми практично кожного місяця робимо поїздку до хлопців на передову. Основна частина продукції за нашими господинями — це волонтерський рух «Джерело», наші сусіди і мої батьки. З продуктів, і це вже традиція, веземо дві тисячі вареників, пиріжки і різні тістечка, консервація та сухі борщі. З сухими борщами та передачами продуктових наборів нам допомагають Зозулинці, Кордишівка, Велике, Журбинці. Підприємці ринку «Хлібодар» до каш воїнам дають курятину, а священник ГКЦУ Антон Борис передав засоби гігієни та воду питну.

 З такими людьми і такими підприємцями, як у нашому селі і нашому краї зібрати кожного місяця передачу нашим захисникам не складно. Важкість поїздки полягає в іншому. Ми їдемо з надією, що вони там всі живі. Коли буває інакше, важко пережити. Ми тільки першу поїздку їхали до своїх. Тепер всі захисники України наші і немає різниці то воїни нашої тероборони чи то воїни ЗСУ.

— Як вас зустрічають наші воїни?

— Як рідних.

— Про ваш волонтерський рух знають в столиці. Ви недавно отримали посвідчення волонтера, що цей документ змінив у вашій роботі волонтера?

— Навіть не знаю, що вам сказати, хіба що я тепер офіційний представник волонтерського руху в Україні. 

— Коли плануєте наступну поїздку?

— Плануємо їхати в середині жовтня. Товару і продуктів харчування знов має бути багато. Ми веземо те, що нам замовляють воїни. Цього разу на дорогу пішло 400 літрів солярки, з яких 200 літрів дав Віктор Сагайда.  Вирішимо питання з пальним, відразу й поїдемо. 

«В нашому селі дуже дружні і щирі люди»

 — Я хочу подякувати всім, хто допоміг мені в організації чергової поїздки до наших хлопців. Хочу подякувати людям, хто долучився до поїздки, а особливо Віктору Сагайді та Миколі Касьяну за постійну допомогу. Ці двоє людей не відмовили мені жодного разу. 

Велика подяка Олександру Чолюку, Віктору Кулібабі, Олександру Камлуку за паливо. Цього разу товару було стільки багато, що коли почали завантажувати продукцію в автівку, то все в одну машину не вмістилось. Допоміг Святослав Фалатюк, він вирішив проблему транспорту, а Андрій Андрусенко надав свій транспорт. 

Хочу подякувати й своїм дівчатам з волонтерського руху «Джерело». В нашому селі дуже дружні і дуже щирі люди. Ми в цій поїздці відвідали чотири батальйони. Всі хлопці дуже задоволені. Вони однаково дякують за дитячий малюнок чи пиріжки від незнайомої їм бабусі. 

Читайте також:

«Військові нашого Тербату просять теплий одяг»

Збирають кошти на тепловізор для 69-ї стрілкової бригади, де служить житель Йосипівки

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.