На місці трагедії — фото дитини та пошматована біблія. Другий день після прильоту

Ірина Шевчук

Козятин переживає важкі часи. Місто не може прийти до тями після удару підступного російського безпілотника.
В епіцентр трагічної події козятинці приносять квіти, м’які іграшки, вшановують пам’ять загиблих

Наступного дня після атаки, коли росіянці безжально вбили бабусю та дівчинку, ми знову прийшли на місце події. Моторошна картина… Ще вчора тут панувало мирне життя. В гуртожитку спокійно проживали люди, на дитячому майданчику гралися дітки, в спортивні школі вирувало своє життя. Сьогодні ж це місце оповите невимовним горем. Тут в одну мить закінчилося життя двох мирних людей. Поруч з місцем прильоту зруйновані та понівечі будівлі, житлові будинки, згорілі дотла авто, вирва у асфальті, запах гару, сліди крові та розкидані бинти на опалому листі… Це місце перетворилося на страшне видовище.

На дитячий майданчик, поруч з гуртожитком, люди приносили квіти та м’які іграшки. На лавці поруч — фото вбитої росією дитини та її блакитна пошматована біблія. Важко стримати емоції, важко підібрати слова. Непоправне горе спіткало родини загиблих козятинчан.

►Фото зі сторінки Володимира Кістіона, першого заступника голови Вінницької обласної ради

Біля лавки з портретом Аріни стояло багато молоді. Це її знайомі та близькі, друзі та прості перехожі, які прийшли поспівчувати. 15-річна подруга Аріни Юлія крізь сльози та біль в очах виявила бажання розповісти про Аріну та їхню дружбу.

— Ми познайомились в таборі, почали дружити з 2025 року, — каже стривожена Юлія, — Аріна ніколи не сумувала, я ніколи її такою не бачила, завжди сміялася, завжди підтримувала. Ми бачилися вчора (вдень трагедії, 1 листопада — прим. авт.) Пішли вранці в церкву, вона ще трохи запізнилася. Потім мали ще піти в недільну школу, але я не пішла… Мама мені потім дякувала за це, хоч і впрошувала йти туди. Почали телефонувати Аріні, але вона не брала трубку. Вже згодом мій тато і ще кілька осіб, пішли її шукати… Про її загибель я дізналася одна з перших. Важко було в це повірити…

Підійшли до побитого ударною хвилею гуртожитку. Там поспілкувалися з пані Ольгою. Вона переселенка, приїхала в Козятин разом із сином з Краматорська у 2024 чи 2025 році. Каже, що точно вже і не пам'ятає. Коли виїжджали, взяли з собою лише документи і дві сумочки.

— Син мій приїздив сюди ще у 2022 році, тоді вже почали стріляти у нас, — пригадує жінка. — Я була ще вдома, але заводів нема, роботи нема…Поруч Ізюм, його стали звільняти, син повернувся додому, пожили пів року і знову почалося. Моя квартира на 14 поверсі. Щоночі більше десятка дронів у небі. Але жили якось, хоч і боялися. Все вирішила ракета, яка пролетіла зовсім близько від нашого балкона..

У Козятинському гуртожитку Ольга живе на першому поверсі. Каже, в той день, коли стався удар, вона саме вийшла зі своєї кімнати. Була в коридорі, як почула страшний гул, а потім вибух. Все затряслося, здійнявся дим, посипалися вікна.

— Дякувати Богу, в моїй кімнаті вікна цілі, трохи повело двері, але то таке. Я ж сама з Краматорська, дуже боюся циж вибухів, — додає жінка.

На місці був і директор козятинського залізничного училища Андрій Стецюк. Він розповів, як всі згуртовано працюють, як всі допомогають — це і волонтери з різних організацій, і місцеві жителі, і залізничники. Першим ділом — закривають вікна.

— Ситуація складна, епіцентр влучання був дуже близько до гуртожитку. Окрім вікон пошкоджений і дах, — розповідає Андрій Стецюк. — Побита також стара майстерня, постраждав ще один наш корпус, але не так сильно, там теж потріскали вікна. Матеріали надали районна влада, спільно з міською, працюють благодійні організації. Студенти всі цілі, всі були в укритті, переселенці також.

Побачили, як працюють мешканці сусіднього двоповерхового будинку, що по вулиці Артура Венжика. Вони прибирають скло, забивають вікна. Місцева мешканка Аліна, яка теж була задіяна в роботі, розповіла, що тут вилетіло 16 вікон. Дах також зачепило.

— Мають все зробити, була комісія, все обстежували, — сказала жінка. — Наразі всі ми проживаємо у своїх квартирах, вчора зсередини просто плівкою прикрили, щоб можна було переночувати. Частину матеріалів закупили самі, частину надала голова ОСББ. А вікна, сказали, зроблять по державній програмі.

Ось так Козятин переживає страшну трагедію. В жалобі, тиші, зі сльозами на очах та з щирими співчуттями родинам загиблих ліквідовують наслідки…

Читайте про атаку у матеріалах:

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.