«Міцний тил» може трохи видихнути та це ненадовго, заявок дуже багато»

«Міцний тил» може трохи видихнути та це ненадовго, заявок дуже багато»
  • Нещодавно зателефонували до «Міцного тилу» і поцікавилися як у них йдуть справи. «Майже все закінчилося. Єдина втіха, що купили для хлопців на м’ясо кабана. Городини дуже мало. Та що там казати, крім полиці отця Романа у нас майже все повиходило,» — схвильваним голосом говорила Ольга Пирогова. Наступного дня настрій у неї вже був кращий. 

Коли журналіст приїхав до волонтерського центру, на ганку біля риби трудилися жінки. В цеху переробки по сьогоднішнім міркам також було багатолюдно. 

— Ви не могли трохи раніше зателефонувати? Ми таке з Катериною пережили, — каже Ольга Пирогова, — Вже стало традицією: тільки ви даєте про себе знати — у нас починається гаряча фаза роботи. Вчора до нас поступила городина, сьогодні рибу Коля привіз! Заявок від хлопців дуже багато і з кожним разом їх все більше і більше. Тому ми просимо фізичної допомоги і допомоги фінансової, як кажуть з кожного по нитці — роздягненим сорочка. Сьогодні нам в моральному і фінансовому плані трохи легше ніж було вчора, коли «Міцний тил» був на грані зупинки. Слава Богу, завжди знаходяться люди, які допомагають через «не можу». Іноді чую від людей «ми вже втомилися, скільки можна донатити». Уявіть, щоб таке сказали наші захисники «ми вже втомилися вас захищати». Поки йде війна, ми повинні допомагати хлопцям на фронті. Одного кабана ми купили і ще нам обіцяють кабанчика з села сусідньої громади. Тільки з обіцяним кабанчиком — це нам на тиждень роботи. Сьогодні демобілізований воїн і друг «Міцного тилу» Микола Дубик привіз понад 150 кг риби. Буде нашим хлопцям до голубців, борщу, каші, овочевих консервів з м’ясом і риба в томаті.

— Яка у вас зараз ситуація з городиною?

— Слава Богу, дякуємо Альоні Тополюк, яка організувала збір городини по селам Сестринівка, Махаринці, Михайлин, Вівсяники, Широка Гребля, Козятин, Вернигородок, Верболози, Непедівка, Пузирки, Велике, Іванківці. Дехто з селян привіз городину окремо. Завдяки спільним зусиллям вдалося зробити запас, але і це ненадовго. Кожного дня йде 10-ти літрове відро смаженої цибулі і стільки ж моркви.

— Чим ви сьогодні займаєтесь?

— Ми сьогодні планували робити голубці та коли Микола привіз рибу, то кинули клич селом, щоб люди прийшли на допомогу. Дякую дівчатам, збіглися почистити і порізати рибу.

Розмовляючи з очільницею «Міцного тилу, помітили, що Інна Гудзовська завзято розробляє рибу. Запитали, чи не важко їй працювати з таким великим ножем?

— Хіба є українки без ножа? Єдине, що ми з рибою сьогодні не робили — так це не ловили її, — каже помічниця «Міцного тилу». Ще недавно вона була постійним помічником ініціативної волонтерської групи, а тепер працює на підприємстві і приходить допомагати «Міцному тилу», коли у неї є така можливість.

Катерина Коваль відійшла від плити, дістала якийсь апарат, зазирнула у нього, каже: «Тут порядок, можна робити» і сховала апарат. А ми поцікавилися у неї, що то воно таке.

— Це вакууматор, нам його подарувало волонтерське об’єднання «Паросток добра».

Ми ним вакумуємо нашим воїнам налисники і бутерброди. Зараз у хлопців є потреба у бутербродах з салом, ковбаскою. Як працює цей апарат, зараз не покажу, бо бутерброди ми робимо в кінці, коли пакуємо хлопцям посилки. До речі, нам потрібна вакууаторна плівка. У кого є така можливість — можуть нам нею допомогти. Також у нас потреба не тільки в городині, м’ясі, реторт пакетах, а ще потрібні солодощі, чай, кава, теплі шкарпетки, цукерки, вологі серветки.

З серветками трохи допомагають 1, 5, 7 ліцеї і Сестринівська гімназія, — каже Катерина.

Наостанок поцікавилися, хто з поважних гостей останнім часом провідував «Міцний тил».

— За період, що вас у нас не було, нас провідували тільки інші волонтери і наші «золоті» солдати, — сказала Катерина та розповіла історію з переселенцем, який зараз воює на фронті. — Ми відправили хлопцям посилку, а він прочитав на упаковці, що посилка з Іванковець. Ох і радості було у нього! Навіть побратимам повідомив: «Хлопці, нам прийшла посилка з Іванковець, того села, де я зараз живу». Приїхав, привіз нам прапор військової частини і підписав нам його.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі (1)
  • Olha Doc Melnyk
    Дівчатка, додайтесь в Друзі! Намагаюсь відродитись

keyboard_arrow_up