«Ми пишаємося Мар'яном! Він Герой!»

• Сьогодні, 28 лютого минає річниця, з дня загибелі Героя з Козятина Мар'яна Шеремета
• Пам'ятаємо...

Батьки Мар'яна Руслан та Олена Музичишині написали спомини про сина-Героя

«Мар'ян Сергійович Шеремет (27.09.1998-28.02.2023). Старший солдат розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону 67 окремої механізованої бригади військової частини А4123 на посаді розвідник. Позивний «Журналіст». 

Народився Мар'ян у м. Козятин Вінницької області. У 2015 році закінчив Козятинську школу №1 ім. Т. Г. Шевченка. Також у 2014 р. закінчив повний курс у музичній школі за спеціальністю саксофон. Одразу після 11 класу вступив до коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету. 

У 2018 р. здобув професійну кваліфікацію «Фельдшер ветеринарної медицини». У тому ж році пішов на строкову військову службу. Служив у Чернігівській обл. смт Десна кулеметником. Після служби в армії працював два роки у цеху з виробництва ковбасних виробів Козятинського м'ясокомбінату. Звідти в грудні 2022 р. пішов захищати Україну. Загинув 28 лютого 2023 р. поблизу н. п. Дубово-Василівка Донецької обл., мужньо виконавши бойове завдання, внаслідок артилерійського обстрілу. Був поранений разом із побратимом. Мар'ян у шию, побратим Андрій (позивний Стаф) у ноги. Невдовзі підійшов хлопець і допоміг їм. Але Мар'ян втратив багато крові. Коли їх переносили до машини, Мар'ян був вже без свідомості. Дорогою він помер. Приблизна година смерті 14.30-15.30. У Мар'яна залишилися батьки і два менших брати Давид 13 р. і Рєнат 5 р. Поховано Мар'яна в рідному місті Козятині на міському кладовищі на Алеї Слави. Отримав посмертно відзнаку від міста «За героїзм та патріотизм». Чекаємо на орден «За мужність» 3 ступеню. У пам'ять буде зроблена меморіальна дошка на домі, де він мешкав. 

«Син був нашою підтримкою. Він у всьому нам допомагав. Був життєрадісним, енергійним, працьовитим, цілеспрямованим хлопцем. Любив своїх менших братів. З кожної зарплати купляв їм подарунки. Його цінували на роботі, поважали та любили друзі. «Ми пишаємось ним! Захоплюємось його відвагою та сміливістю! Він Герой!» — ці слова ми чули від його командира та побратимів, які були поруч із ним на війні та після поховання приїжджали до нього на могилу, щоб вшанувати його», — розповіла мати Олена. 

«Ваш син був достойний воїн!!! Він пішов з нами в пекло, не боячись нічого і нікого!!! Ви можете ним пишатись!!! Мар'ян справді був дуже відважним воїном! З-поміж усіх інших він дуже виділявся ініціативністю і бажанням завжди допомогти! Якби кожен воїн був таким, як Ваш Марік, то ми б вже давно виграли цю війну!!!» — це слова його командира Юрія Миколайовича. На той час він був командиром розвідувального взводу 2 механізованого батальйону 67 ОМБР. Теж був поранений у тому ж бою. 

«Дякую, що такого сина виховали! Ми разом були в тому пеклі. Мар'ян був справді надійним побратимом, хорошим товаришем та й взагалі він був доброю людиною. Війна забирає найкращих. Спочивай з миром, брате. Ти назавжди в наших серцях. Герої не вмирають. Вічна пам'ять українському воїну! Не забудемо, не пробачимо, помстимося. Слава Україні!» — розповідає Андрій «Стаф», побратим, з яким він був на завданні поранений. 

«Він був багатогранною особистістю. Велика, добра і мудра душа. Ніколи не дасть в образу своїх друзів. Він був дуже розуміючою людиною. Так, як він слухав, підтримував, розумів і водночас не судив, це дуже велика рідкість у людях», — розповіла його близька подруга Діана. 

«Не дивлячись на молодий вік Маріка, його життя було надзвичайно яскравим, веселим, цікавим, наповнене невичерпним оптимізмом та вірою в майбутнє. Такі друзі як Марік, це величезна рідкість», — говорить його друг та співпрацівник Ліна. «Безмежно вдячна долі, що ще з далекого дитинства наші шляхи з Мар'яном перетнулися. У пам'яті назавжди чарівна посмішка Мар'яна, глибокі мов океан очі та його добре серце. Без перебільшення, Мар'ян був неймовірною людиною. Завжди щирий, чесний, добрий, справжній та відкритий. Він був тим, про кого кажуть: «Людина з великою душею», — розповідає його подруга Юлія Соболь.

«Дякую батькам, що виховали такого надзвичайно хороброго, надзвичайно доброго, надзвичайно щирого хлопця. Ми познайомилися з Маріком у 2019 р. Я приїхала на навчання в Десну, а він тоді проходив там строкову службу. Це напевно один із небагатьох людей, який залишив дуже великий слід у моєму житті. Дуже позитивний. Людина, яка завжди мене підтримувала, допомагала порадами. Він був надзвичайно відважним та хоробрим. Важко усвідомлювати те, що більше цієї світлої людини немає. Дуже важко усвідомлювати, що дуже дорога людина, цвіт нації, один із найкращих поклав своє життя за наше мирне, непереможне майбутнє. Я ніколи не забуду, скільки він всього для мене зробив, в які важкі моменти він був поруч. Я хочу, щоб наші люди пам'ятали, якою дорогою ціною дається мирне майбутнє», — говорить Аліна. Вона разом зі своїм чоловіком дружили з Мар'яном і якийсь час перебували разом на строковій службі. 

«Ми з Мар'яном дружили змалечку. Ходили до недільної школи, гуляли разом. Іще тоді він нічого не боявся. У мене ніколи не було такого друга як Мар'ян і напевно більше не буде, тому що таких людей як Мар'ян більше нема. Він завжди зрозуміє, ніколи не осудить, завжди вислухає. Прийме тебе таким, який ти є, заспокоїть. Його позитив заряджав. І якщо є можливість допомогти, він її ніколи не упустить. Він завжди залишиться в моєму серці і моїй пам'яті Героєм, який віддав своє життя заради інших!» — подруга дитинства Камілла Созонюк. Герої не вмирають, вони йдуть на небеса!»

«Мамо, не переживай, сьогодні нас обстріляли, але ти ж розумієш — я там, де маю бути»

Читайте також:

• Минає два роки, як загинув на блок-пості в Ірпені Юрій Калінін — випускник Білопільської гімназії
• Минає другий рік з дня смерті нашого Захисника Ярослава Жуківського
• Герой до останнього дня був вірний присязі. Сьогодні річниця з дня загибелі Василя Трончука
• Героїчне серце перестало битися на 46 році життя. Минає річниця з дня загибелі Леоніда Галайчука

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.