Маленькі подробиці великого нічного кошмару

• На 12-й рік війни досі у нашому місті недостатньо безпечних укриттів. Під час атаки шахедами люди не знали куди бігти, де ховатися у жахливу безсонну ніч. Біля бомбосховища зібралося людей втричі більше, ніж воно може вмістити. Тож козятинчани тікали з міста на острів, в сторону «Журавля» та до рідних на околиці.

Тільки розвиднілось, ми вийшли на роботу. Ближче до об’єкта, який найбільше постраждав від ураження дронами, дорога всипана склом, битим шифером, зламаними гілками дерев. В одному з багатоповерхових приміщень залишилася тільки стіна тильної сторони.

Сильно постраждав Уманський будинок, з вибитими вікнами стоїть тренажерний зал. Вибиті вікна у закладі освіти.

Пережили жахливу ніч наші земляки, як хто зміг і у кого, як вийшло. Петро з Валерією при виході з під’їзду загубили один одного і знайшлися тільки після четвертого ранку, бо Валерія в метушні забула вдома телефон.

Володимир з Оксаною після перших вибухів стали будити сусідів по під’їзду. Коли прийшли до сховища, там надворі людей було більше, ніж всередині. Володимир сказав, що на дворі небезпечно залишатися і запропонував йти на острів.

— Більше сотні людей провели там ніч просто неба, навіть ковдри були не у всіх, — розповів чоловік, — Зате всі відчували, що вибухи були від них далекувато.

В будинках нової забудови є підвальні приміщення. У одне з таких сховищ Олена й Людмила 21 раз за ніч спускалися і підіймалися додому після кожного вибуху шахеда. За кожним разом думали, що це останній, а вони, на жаль, летіли ще і ще.

Пані Катерина живе ближче до околиці міста. До неї приїхали перелякані діти з онуками. Разом ніч провели, а на ранок діти поїхали, адже дочці і зятю на роботу. 

Ворог гатив по різним об’єктам, тому неспокійна ніч була й в районі очисних споруд.

Пан Анатолій нас запитав чи була оповіщена тривога і сам дав відповідь на своє ж запитання: «А хто її міг чути, коли на першу годину ночі люди міцно спали». У їх мікрорайоні сховище зачинене і люди не знають, де їм ховатися під час тривоги.

Родина дорослих і дітей вирішили ховатися в районі «журавля». Їх песик так злякався вибухів, що вилазив їм на руки, але в автівці місця для собаки не було. Поїхали без нього і потрапили у велику пробку, вирішили повернутися за песиком і посадити його в багажник. Але поки дісталися додому, шахедна атака закінчилася, то вже нікуди не поїхали.

Після нічного жахіття багато людей висловлюють занепокоєність щодо відсутності місць, де б можна було перечекати небезпеку. «На цей раз пронесло, а як буде інший?», — запитують вони.

Ворожий дрон — це не просто гул «мопеда», спалах до неба і звук вибуху. Ворожий дрон — це багато уламків і ударна хвиля, яка має здатність переносити великі шматки металу, як ми помітили, за метрів 200 від епіцентру ворожої атаки.

Людям потрібні укриття. І ця потреба є у кожному мікрорайоні міста.

Наслідки ворожої атаки стали ліквідовувати в приватних секторах і на постраждалих підприємствах. На заміну вибитих вікон до місця події везуть пластикові вікна, рулони плівки та деревоплиту   

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.